завтра последний срок сдачи

Морфологічні ознаки дієслова проявляються в його п'ятьох формах:
1. Неозначена форма дієслова (інфінітив). 
Це така незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число, відповідає на запитання що робити? що зробити?, має інфінітивний суфікс -ти (-ть), що не входить до основи. 
2. Особові форми, їх краще назвати бо тут ідеться про дійсний, умовний і наказовий), про теперішній, майбутній і минулий час дійсного про особові форми у теперішньому і майбутньому часі дійсного та у наказовому про родові форми у минулому часі й умовному
Основною і спільною їх ознакою є змінюваність за числом і особою або за числом і родом.
Щоб визначити особу дієслова, треба підставити займенники:
1-а особа я, ми
2-а особа ти, ви
3-а особа він, вона, воно, вони
Наприклад: їм (я) – 1-а особа однини. їмо (ми) -  2-го особа множини и т.п.
3. Безособові дієслова. Безособові форми на -но, -то, -ло.
Такі дієслова називають дію або стан, що проходять незалежно від особи (без особи). Тому вони не поєднуються з підметом, мають тільки одну форму, не змінюються. 
Безособові дієслова можуть означати:явища природи: замело, занесло, вечоріє, задощило); фізичний або психічний стан людини (нудить, примарилось,не хочеться); випадковість (щастить, таланить, удалося); буттєвість (минулося, не було). Безособові дієслова виступають головним членом у односкладних реченнях, і такі речення називаються безособовими. Безособові форми на -но, -то вказують на уже виконану невідомою чи неназваною особою дію, тому утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу і, як і безособові дієслова, є головним членом у односкладних безособових реченнях.
4. Дієприкметник — це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією: освітлена вулиця, недочитана книга, любляча дружина.
5. Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

ВЕСЕ́ЛИЙ (сповнений веселощів, піднесеного настрою), ЖИТТЄРА́ДІСНИЙ, ПРЕВЕСЕ́ЛИЙпідсил.Це був веселий дужий парубок, який ніколи не занепадав духом (О. Довженко); Ольга бігала весела, життєрадісна (Я. Качура); Жінка в його прехороша, препишна, превесела (Марко Вовчок). - Пор. ра́дісний. ВЕСЕ́ЛИЙ (який своїм змістом викликає веселість, дає розвагу), ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, ЖАРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, ПОТІ́ШНИЙ. З веселою розмовою тихо посувалась юрма з гори в долини (М. Коцюбинський); Переходячи на жартівливі пісні, кобзар буквально перевтілювався в іншу людину (І. Шаповал); Від багаття доноситься гучний регіт веселої юрми, чутно жартливі приспіви до танців (М. Коцюбинський); Той [Дзвонар] безсовісно дурив їх своїми легкими й веселими словами (М. Стельмах); Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (прислів’я). ВЕ́СЕЛО (з веселістю, з радістю), РА́ДІСНО. Весело гуторячи, йшов я з громадкою знайомих селян (І. Франко); Красень смаглявий, чорнобривий... а чорні очі весело іскряться (О. Гончар); Радісно защебетали дівчата (М. Стельмах). - Пор. 1. весе́лий. РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ[ВТІ́ШНИЙ] (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення); УТІ́ШЛИВИЙ[ВТІ́ШЛИВИЙ] (який приносить утіху, радість); ВІДРА́ДНИЙ (який несе відраду, радість); БЛАГОВІ́СНИЙ (який несе добрі вісті); СВІ́ТЛИЙ, ПРОСВІ́ТЛЕНИЙ, ПРОСВІТЛІ́ЛИЙ, ПРОСВІ́ТЛИЙ, ПРОЯ́СНЕНИЙ, СЯ́ЮЧИЙ, СЯЙЛИ́ВИЙ, ОСЯЙНИ́Й, ПРОМЕНИ́СТИЙ (сповнений радості, задоволення); РОЖЕ́ВИЙ, РА́ЙДУЖНИЙ (про настрій, плани, мрії тощо); СВЯТКО́ВИЙ, СВЯТО́ЧНИЙ, СО́НЯЧНИЙ, СОНЦЕСЯ́ЙНИЙпоет. (наповнений радістю, який виражає радість). Глущак стоїть серед гостей трохи сумний від пізнання і радісний одночасно (О. Довженко); Пісня ллється в радісному гулі (В. Сосюра); Зраділий хлопчик щодуху побіг у степ, де його давно виглядав Євмен (І. Цюпа); Хотілося сказати дружині щось утішне (І. Кириленко); Сад тихо шелестів листям, наче шепотів йому щось утішливе (З. Тулуб); Відрадне почуття проймало Зінька (К. Гордієнко); Увесь світ став прислухатися до його [Т. Шевченка] мови, а на Вкраїні вірші його приймали як благовісне, пророче слово (Панас Мирний); Померкли на мить юні, світлі його марення (О. Гончар); Обличчя матері стало на диво просвітленим, ясним (В. Собко); Вона якийсь час дивилася мовчки на просвітлілі обличчя юнаків (П. Колесник); Марина дослухала пісню... знову попрямувала додому, тиха й прояснена, немов знайшла собі порадницю і поділилася з нею бідою (З. Мороз); Сяючими очима дивився юнак на Віру Павлівну (Г. Хоткевич); У погляді сяйливому, гарячому почувається внутрішня пристрасть, прихована жага (О. Гончар); На порозі, наче весняночка, стала розрум’янена і осяйна Мар’яна (М. Стельмах); Нехай зимою злючою Вона [земля] спочине в сні, Щоб зеленню пахучою Прибратись навесні, Щоб з ниви колосистої Був добрий урожай, - То й долі променистої Зазнає рідний край (М. Вороний); Сповнений рожевих надій і блискучих планів, повернувся Чорбаряну додому (М. Чабанівський); Стара мати була переповнена райдужними надіями про майбутнє сина (Я. Качура); Незважаючи на невдачу, настрій у всіх був бадьорий і святковий (Л. Дмитерко); Щось раптом заскреботіло на серці.. і святочний настрій цього вечора увірвався (Л. Яновська); Ти одна стоїш передо мною В білім платті, з сонячним чолом (Т. Масенко); Вона не мала сили відірвати від його сонцесяйного погляду своїх очей (Ю. Збанацький). - Пор. 1. весе́лий. ЯСКРА́ВИЙ (який виділяється свіжістю, ясністю тону, інтенсивністю свого забарвлення), ПАЛКИ́Й, ПАЛАХКИ́Й, СОКОВИ́ТИЙ, ГУСТИ́Й, ВЕСЕ́ЛИЙрідко,ІНТЕНСИ́ВНИЙрідше,РЯСНИ́Йрозм.;ВОГНЕ́ННИЙ, ВОГНИ́СТИЙ, ВОГНЯНИ́Й, Я́РИЙ (кольором подібний до вогню). З шиї на розхристані чорні груди звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Леся Українка); В гаю далекім, в гущавині пишній, Квіти гранати палкі розцвітають (Леся Українка); На захід сонця - зелене небо: луки віддають свої соковиті барви (К. Гордієнко); Плитки густого рум’янцю на Чернишевих щоках розпікаються, наче сонцем (О. Гончар); Під дубом на снігу горить вогонь - великий, веселий, тріскучий (С. Васильченко); Стіни господарчих приміщень у житловому будинку фарбують кольоровими глинами в яскраві, інтенсивні тони (з журналу); Процвітала рожа Супроти вікна, Запашна та гожа, Пишна та рясна! (П. Грабовський); Вона не злякалася жахів і пітьми, опівночі зірвала вогненну квітку папороті (А. М’ястківський); Варвара побачила там Марію, що зривала колючі гілки дикої троянди з вогнистими плодами (В. Кучер); Пелюстки вогняного шовку навкруги ордена.. вабили незвикле око (І. Ле); Буду хустку ярим шовком тобі вишивати (М. Рильський). - Пор. 1. барви́стий, 1. блиску́чий.