Для мене особисто, героєм вважається той чоловік, який пожертвував чимось важливим або навіть власним життям заради когось або чогось.
Це люди з великої літери і маленької літери, які творять добро і заслуговують поваги.Є заслужені герої, визнані урядом і відомі на весь світ, а є герої, про яких ми навіть не чули, і вони тихо продовжують жити в тіні.
Герой, це людина здійснює акт самопожертви заради загального блага, заради миру на землі, заради близької людини, заради нас з вами.
Я думаю героїзм поняття широке. Ви праві, для когось заробити на шматок хліба вважається героїчним вчинком, а для іншого винести з пожежі купу діточок, що залишилися одних будинку і влаштували пожежу.
У наш час, встати на захист слабкого — це вже подвиг! А простягнути руку до НЕ залишити в біді, вже думаю можна вважати героїзмом.
Українська мова сьогодні існує в новому вимірі. Україна здобула незалежність. Наша мова розвивається абсолютно вільно, без перешкод. Якщо ще кілька десятиліть тому мова українського народу потребувала захисту й навіть порятунку, то сьогодні вона вимагає від нас дещо іншого. Насамперед, повноти існування, повноти втілення, повноти буття.
Щоб мова тобі підкорялась, треба просто любити її. Повірте, що мові досить нашої любові, аби бути знаряддям добра, віри, щастя. І кожна людина повинна зробити свій вибір на користь прогресу, добробуту, взаєморозуміння.
Що ж саме я можу зробити для рідної мови? Одне знаю точно: вона потрібна мені. Багато слів можна нагромадити, пояснюючи ясні, зрозумілі положення. Та хотілося б перейти до діла.
Щоб процвітала рідна мова, треба користуватися українською не лише в побутовому спілкуванні, а й усюди, де взагалі є потреба в мовленні. Писати треба теж лише українською, не кажучи вже про читання. Дуже багато може також дати глибоке вивчення закономірностей нашої мови. Адже уважне читання лише однієї сторінки прози Пантелеймона Куліша або Івана Багряного дає більшу користь, ніж “присутність відсутності” на уроках української мови. Зараз проводиться чимало акцій, у тому числі молодіжних, де багато дискутують на популярну зараз мовну тему. Я згоден з тими, хто проводить такі акції. Нехай лише до кожного з дискутуючих буде застосовано правило: говорити треба правильною українською мовою, без надмірностей, русизмів і такого іншого, чого в нашій мові й так досить. Ми повинні врятувати українську мову від деяких політиків та невігласів, які калічать і принижують її.
Для мене особисто, героєм вважається той чоловік, який пожертвував чимось важливим або навіть власним життям заради когось або чогось.
Це люди з великої літери і маленької літери, які творять добро і заслуговують поваги.Є заслужені герої, визнані урядом і відомі на весь світ, а є герої, про яких ми навіть не чули, і вони тихо продовжують жити в тіні.
Герой, це людина здійснює акт самопожертви заради загального блага, заради миру на землі, заради близької людини, заради нас з вами.
Я думаю героїзм поняття широке. Ви праві, для когось заробити на шматок хліба вважається героїчним вчинком, а для іншого винести з пожежі купу діточок, що залишилися одних будинку і влаштували пожежу.
У наш час, встати на захист слабкого — це вже подвиг! А простягнути руку до НЕ залишити в біді, вже думаю можна вважати героїзмом.
Щоб мова тобі підкорялась, треба просто любити її. Повірте, що мові досить нашої любові, аби бути знаряддям добра, віри, щастя. І кожна людина повинна зробити свій вибір на користь прогресу, добробуту, взаєморозуміння.
Що ж саме я можу зробити для рідної мови? Одне знаю точно: вона потрібна мені. Багато слів можна нагромадити, пояснюючи ясні, зрозумілі положення. Та хотілося б перейти до діла.
Щоб процвітала рідна мова, треба користуватися українською не лише в побутовому спілкуванні, а й усюди, де взагалі є потреба в мовленні. Писати треба теж лише українською, не кажучи вже про читання. Дуже багато може також дати глибоке вивчення закономірностей нашої мови. Адже уважне читання лише однієї сторінки прози Пантелеймона Куліша або Івана Багряного дає більшу користь, ніж “присутність відсутності” на уроках української мови. Зараз проводиться чимало акцій, у тому числі молодіжних, де багато дискутують на популярну зараз мовну тему. Я згоден з тими, хто проводить такі акції. Нехай лише до кожного з дискутуючих буде застосовано правило: говорити треба правильною українською мовою, без надмірностей, русизмів і такого іншого, чого в нашій мові й так досить. Ми повинні врятувати українську мову від деяких політиків та невігласів, які калічать і принижують її.