1) Означено-особове, тобто означує особу(крім 3 особи множини і однини(він, вона, воно, вони)). Наприклад: Жду ласкавої оповіді. Тут немає підмета тільки присудок жду. Перед жду можна поставити якусь особу. Тут підійде (я) жду.
2) Неозначено-собове. Тут дієслово вживається тільки в 3 особі множини(вони). Наприклад: Любили вони Україну!
3) Узагальнено-особові. Це відноситься до приказок і Народної творчості. Вживається 2 особі однини(ти) наказового або дійсного в. Наприклад: Любиш поганяти, люби й коня годувати(Нар. тв.))
4) Безособове. Зі словами: треба, слід, можна, час жаль, (нема ну було, не буде: при яких є додатки)(Нам треба поговорити.). Форма дієслова яка закінчується на -но, -то(Всі взолочено віконця.). Безособові дієслова(Тим часом розвиднялося.).
1) Сонце зовсім сіло, вечірня зоря погасла. 2) Не русалонька блукає, то дівчина ходить. 3) Будеш слугою народу, не забудуть тебе зроду. 4) Пройшла зима, весна настала. 5) Прийде осінь у засіках, буде хліб золотий. 6) Правди не приховаєш мудруй, не мудруй. 7) Бачу здалеку хвиля іскриста, грає вільно на синьому морі. 8) Бережися, гордий і могутній птах, у степ прийшли люди. 9) Весняна сила в душі моїй грає, її не зломили зимові морози міцні, її до землі не прибили тумани важкі, її не розбила і ся перелітная буря весняна (Леся Українка). 10) Не бійся заглядати у словник, це пишний яр, а не сумне провалля збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч у Грінченка й Даля (І.Рильський). 11) Правильне бачення добра і зла – основа справедливості, а виховання перестає бути вихованням коли дитина відчуває що з нею повелися несправедливо, несправедливість породжує образу і обурення, підлість і лицемірство (В.Сухомлинський).
Відповідь:
1) Означено-особове, тобто означує особу(крім 3 особи множини і однини(він, вона, воно, вони)). Наприклад: Жду ласкавої оповіді. Тут немає підмета тільки присудок жду. Перед жду можна поставити якусь особу. Тут підійде (я) жду.
2) Неозначено-собове. Тут дієслово вживається тільки в 3 особі множини(вони). Наприклад: Любили вони Україну!
3) Узагальнено-особові. Це відноситься до приказок і Народної творчості. Вживається 2 особі однини(ти) наказового або дійсного в. Наприклад: Любиш поганяти, люби й коня годувати(Нар. тв.))
4) Безособове. Зі словами: треба, слід, можна, час жаль, (нема ну було, не буде: при яких є додатки)(Нам треба поговорити.). Форма дієслова яка закінчується на -но, -то(Всі взолочено віконця.). Безособові дієслова(Тим часом розвиднялося.).
1) Сонце зовсім сіло, вечірня зоря погасла. 2) Не русалонька блукає, то дівчина ходить. 3) Будеш слугою народу, не забудуть тебе зроду. 4) Пройшла зима, весна настала. 5) Прийде осінь у засіках, буде хліб золотий. 6) Правди не приховаєш мудруй, не мудруй. 7) Бачу здалеку хвиля іскриста, грає вільно на синьому морі. 8) Бережися, гордий і могутній птах, у степ прийшли люди. 9) Весняна сила в душі моїй грає, її не зломили зимові морози міцні, її до землі не прибили тумани важкі, її не розбила і ся перелітная буря весняна (Леся Українка). 10) Не бійся заглядати у словник, це пишний яр, а не сумне провалля збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч у Грінченка й Даля (І.Рильський). 11) Правильне бачення добра і зла – основа справедливості, а виховання перестає бути вихованням коли дитина відчуває що з нею повелися несправедливо, несправедливість породжує образу і обурення, підлість і лицемірство (В.Сухомлинський).