Водні ресурси країни – одне з джерел отримання питної води для населення. Довгострокова стратегія розвитку водних ресурсів України дозволила б краще забезпечувати українців питною водою, а державі економити кошти на очистці води. Крім того, беручи до уваги той факт, що її запаси розподіляються по території України не рівномірно (найбільші вони на заході, найменші - в південних районах Донецької, Запорізької, Херсонської, Одеської областей), це вимагає раціонального використання і охорони від забруднення. За статистикою, найкраще забезпечені питною водою Волинська, Чернігівська, Сумська області, а також північні території Київської та Полтавської областей. У промислово розвинених областях Донбасу та Придніпров'я якість питних вод останнім часом значно погіршилася. Але найбільш сумна ситуація складається у степовому Криму, у якому і до анексії забруднення підземних вод фіксувалося на більш ніж 30% усієї його площі. Для того, щоб різниця у кількості прісної води у різних областях України була менш відчутною, побудовано 1103 водосховища. Шість найбільших знаходяться на Дніпрі, іще одне велике водосховище на Дністрі. Крім того, створено майже 50 тис ставків, 7 великих каналів, 10 водоводів, тощо. Наразі попри те, що Україна має значні сумарні водні ресурси, велика їх частина не може бути використана. Як наслідок, за їх поновлюваними запасами на одного жителя, наша країна є однією з найменш забезпечених країн у Європі. Сучасний стан водних ресурсів Згідно з офіційною статистикою, щороку у водойми України скидають близько 300 млн кубометрів неочищених стоків. Неофіційна статистика показує значно гірші результати. Саме тому, назвати стан водних ресурсів країни задовільним не доводиться. Фактично у кожній з водойм можна легко зафіксувати перевищення допустимих норм забруднення. Середньорічні дані лабораторних вимірювань, які проводять органи Державного агентства водних ресурсів України, свідчать про підвищений вміст у воді контрольованих створів важко та легкоокисних забруднюючих речовин. Наприклад, у басейні річки Дністер у минулому році помітили значне погіршення якості води, але на це є свої причини. «У 2015 році відзначено тенденцію до погіршення якості води за органолептичними показниками (запах, кольоровість, прозорість). Таке явище, в першу чергу, є наслідком дії природних чинників – минулий рік був маловодним та спекотним», - інформують в Державному агентстві водних ресурсів України. Загалом, висока температура у літній період щороку спричиняє масове «цвітіння» води і, як наслідок, зниження у воді розчиненого кисню до критичних значень та зростання показників, що характеризують органічне забруднення.
У класі було тихо, попри те, що учнів біля однієї з парт було стільки, що й ніде курці клюнути. Раптом двері відчинилися - у них з'явилася дівчина того ж віку із невеличким стосом паперу. - Ось, - вона обережно поклала його перед іншими вашого Карпенка-Карого - фиркнула вона, - не розумію, можна й було якусь іншу комедію... - То давай, - під'юдив один із хлопців, уважно читаючи сценарій. - "Мартина Борулю", наприклад. - То це ж також він, - засміявся другий. - Знаю, - з єхидним обличчям відповіла дівчина. - Олен, то пропонуй, - хлопець відірвався від читання і глянув на неї. - Ой, та ну вас, - Олена махнула рукою і сіла на своє місце, подалі від юрби. - Так, розбираємо ролі, - хлопець почав ритися у тому білому хаосі, що вже панував на столі, і за мить дістав листок із списком персонажів. - Та-а-ак, - протягнув він. - Влад, не вмикай розумника, - підігнав його хтось. - Коля, й без тебе розберуся, - відрізав Влад, пильно придивляючись до тексту. - Кажи швидше. - Герасим Калитка! - майже не викрикнув на весь клас. - Я! Влад скоса подивився на добровольця. - Вася, з якого дива? - А чому й ні? - він гордо підняв голову. - Та нічого, - він глянув на дійових осіб у списку, - здається, ти б краще Клима зіграв... - А хто то? - Василеві очі заграли цікавістю. Влад награно закашлявся: - Робітник. Вася поник. - А що там у нього? - Та не знаю, - Влад гортав сторінки комедії, - Герасима бачу, Параску бачу, Романа... то постоїш. Клас засміявся. - Ага, вже, - ображено пхикнув Вася, - Герасимою буду. - Ще раз запитаю: з якого дива? - усміхнувся Влад, - ось Максим є, здається, більше на хазяїна землі схожий. - А я що, не хазяїн? - Вася випнув груди, від чого дівчата прикрили губи, що він не бачив їхнього сміху. - Та ні, - засміявся Коля, - так ти більше на індика схожий. Влад мовчки дивився на нього. Всі знали про його прагнення скрізь показати себе. Танцювати? Вася! Співати? Вася! Грати на гитарі? Вгадайте хто? От тільки все виходило не дуже. Що ж, може тут щось краще буде, але навдрядчи. Та й хто захоче майже півсценарію вчити? - Бери, - Влад подав йому якісь листки, - вирізай свої слова. Так, наступний на аукціоні. Наступна, точніше, Параска. Далі вже їх Вася не слухав, лиш мовчки і з сопінням вирізав репліки. Він їм покаже, як потрібно грати. Ото буде вищий пілотаж! *** Далі були канікули. Ніхто не виходив: всі сиділи вдома, вчили слова. Недарма: фестиваль, заради якого ця вся катавасія й почалася, в перший день навчання опісля вихідних. Лиш в останні дні канікул збиралися на репетиції. Не було лиш Васі Бондаренка. То боліє, то не може, то ще щось. Аби хоч слова вивчив... Нарешті зібралися. Як тільки Вася зайшов до класу, відразу до нього, наче реп'ях, причепився Влад: - Ти де був? Чому пропускав репетиції? Слова вивчив? Вася понишк. - Ні. Весь клас загудів. Хлопець засоромився, але опускати рук не хотів: він не з таких. -Я вивчу слова, - махнув він рукою, перед виступом мені вистачить часу! Ви сумніваєтеся, що я відповідальний? Влад не знав, що й казати. Він лиш сів назад на своє місце, обурений. Вася швидко сів за своє і почав вчити. У будь-якому випадку, робив вигляд. *** Фестиваль у розпалі. Людей наче у вулику. - Ну що? - Влад знову причепився до Васі. - Вивчив, - тріумфально викрикнув хлопець. Почалося. Вася вийшов на сцену. Ось його репліка. Він вже відкрив рот. І відразу замовк. Запал тиша, яка тривала наче вічно, покриваючи акторів ганьбою. - Е е... - на все, що він спромігся. Всі зійшли зі сцени похнбплені, дивлячись на Васю із люттю. Він і сам не виглядав щасливим. - Ну що, - Влад поплескав його по плечу, - відповідальний ти наш.
P.S.: Текст недосконалий і великий. Думаю, що зумів підкинути Вам ідею для написання вже свого. ;)
Раптом двері відчинилися - у них з'явилася дівчина того ж віку із невеличким стосом паперу.
- Ось, - вона обережно поклала його перед іншими вашого Карпенка-Карого - фиркнула вона, - не розумію, можна й було якусь іншу комедію...
- То давай, - під'юдив один із хлопців, уважно читаючи сценарій.
- "Мартина Борулю", наприклад.
- То це ж також він, - засміявся другий.
- Знаю, - з єхидним обличчям відповіла дівчина.
- Олен, то пропонуй, - хлопець відірвався від читання і глянув на неї.
- Ой, та ну вас, - Олена махнула рукою і сіла на своє місце, подалі від юрби.
- Так, розбираємо ролі, - хлопець почав ритися у тому білому хаосі, що вже панував на столі, і за мить дістав листок із списком персонажів.
- Та-а-ак, - протягнув він.
- Влад, не вмикай розумника, - підігнав його хтось.
- Коля, й без тебе розберуся, - відрізав Влад, пильно придивляючись до тексту.
- Кажи швидше.
- Герасим Калитка! - майже не викрикнув на весь клас.
- Я!
Влад скоса подивився на добровольця.
- Вася, з якого дива?
- А чому й ні? - він гордо підняв голову.
- Та нічого, - він глянув на дійових осіб у списку, - здається, ти б краще Клима зіграв...
- А хто то? - Василеві очі заграли цікавістю.
Влад награно закашлявся:
- Робітник.
Вася поник.
- А що там у нього?
- Та не знаю, - Влад гортав сторінки комедії, - Герасима бачу, Параску бачу, Романа... то постоїш.
Клас засміявся.
- Ага, вже, - ображено пхикнув Вася, - Герасимою буду.
- Ще раз запитаю: з якого дива? - усміхнувся Влад, - ось Максим є, здається, більше на хазяїна землі схожий.
- А я що, не хазяїн? - Вася випнув груди, від чого дівчата прикрили губи, що він не бачив їхнього сміху.
- Та ні, - засміявся Коля, - так ти більше на індика схожий.
Влад мовчки дивився на нього. Всі знали про його прагнення скрізь показати себе. Танцювати? Вася! Співати? Вася! Грати на гитарі? Вгадайте хто?
От тільки все виходило не дуже. Що ж, може тут щось краще буде, але навдрядчи. Та й хто захоче майже півсценарію вчити?
- Бери, - Влад подав йому якісь листки, - вирізай свої слова. Так, наступний на аукціоні. Наступна, точніше, Параска.
Далі вже їх Вася не слухав, лиш мовчки і з сопінням вирізав репліки. Він їм покаже, як потрібно грати. Ото буде вищий пілотаж!
***
Далі були канікули. Ніхто не виходив: всі сиділи вдома, вчили слова. Недарма: фестиваль, заради якого ця вся катавасія й почалася, в перший день навчання опісля вихідних. Лиш в останні дні канікул збиралися на репетиції. Не було лиш Васі Бондаренка. То боліє, то не може, то ще щось. Аби хоч слова вивчив...
Нарешті зібралися.
Як тільки Вася зайшов до класу, відразу до нього, наче реп'ях, причепився Влад:
- Ти де був? Чому пропускав репетиції? Слова вивчив?
Вася понишк.
- Ні.
Весь клас загудів.
Хлопець засоромився, але опускати рук не хотів: він не з таких.
-Я вивчу слова, - махнув він рукою, перед виступом мені вистачить часу! Ви сумніваєтеся, що я відповідальний?
Влад не знав, що й казати. Він лиш сів назад на своє місце, обурений.
Вася швидко сів за своє і почав вчити. У будь-якому випадку, робив вигляд.
***
Фестиваль у розпалі. Людей наче у вулику.
- Ну що? - Влад знову причепився до Васі.
- Вивчив, - тріумфально викрикнув хлопець.
Почалося.
Вася вийшов на сцену. Ось його репліка. Він вже відкрив рот. І відразу замовк.
Запал тиша, яка тривала наче вічно, покриваючи акторів ганьбою.
- Е е... - на все, що він спромігся.
Всі зійшли зі сцени похнбплені, дивлячись на Васю із люттю. Він і сам не виглядав щасливим.
- Ну що, - Влад поплескав його по плечу, - відповідальний ти наш.
P.S.: Текст недосконалий і великий. Думаю, що зумів підкинути Вам ідею для написання вже свого. ;)