Жаби
Коли висохло озеро, жаби пострибали шукати собі нове
житло. Нарешті всі загукали:
— Ох, яке величезне озеро! Буде воно нам довічним житлом!
І стрибнули в нього.
— А я, — сказала одна з них, — вирішила жити в одному з
джерел, що наповнюють ваше озеро. Он бачу зарослий лісом
горб, який посилає сюди багато струмків, сподіваюся знайти
там для себе джерело.
— А навіщо, тітонько? — спитала молоденька жаба.
— А тому, голубонько моя, що струмочки можуть потекти в інший бік, а ваше озеро може
так само висохнути. Джерело ж для мене завжди надійніше від калюжі.
С и л а. Усяка розкіш може зубожіти й висохнути, як озеро, лише чесне ремесло забезпечить
спокійне існування... Скільки багатіїв щодня стають жебраками. У цьому єдиним нням є
ремесло. ...Найбідніші раби нерідко походять від предків, які жили в калюжі великих прибутків
(За Г. Сковородою).
А. Доведіть, що ці твори за жанром — байки.
Б. Знайдіть у цих байках тези й аргументи (докази).​

Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.

Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.

Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.

Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.

Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!

У мене багато товаришів, але справжній друг - один, його звуть Артем. Обличчя в нього овальної форми з великими мигдалеподібними очима зеленого кольору і густими бровами, вигнутими у формі дуги. Волосся пряме, темно-каштанове, середньої довжини, густа чубчик прикриває невеликої лоб. Губи великі, а коли він посміхається, то на його щоках з'являються невеликі круглі ямочки. Ніс тонкий і прямий. Артем високого зросту і худорлявої статури. Крім того, що мій другзаймається боксом, він цікавиться мотоциклами, музикою (причому різної - від класики до року), любить читати. А ще ми з ним любимо грати в комп'ютерні ігри. 
Незважаючи на те, що читає він багато, вчиться все ж не дуже добре. Але це, швидше, ознака його ліні, а не відсутність здібностей до наук. 
Що ж до характеру, то він людина м'яка, чуйна, справедливий. Але коли потрібно, може бути і жорстким. Головними рисами його характеру можна назвати також уважність, ввічливість, чуйність, відданість. 
Я впевнений, що Артем ніколи не зрадить мене чи будь-якого друг гого людини. Я ціную свого друга і дбайливо ставлюся до нашої дружби.