Здається, ще тільки недавно зріли абрикоси, а день був розпечений і млосний від сонця, аж ось непомітно підкралася осінь. Вересень. Який він ще схожий на літо! Ще так само, чи майже так само світить і гріє сонце, ще повно зелені в лісах і на луках, свіжих овочів на столі, яблуневих пахощів у садах. Та ось ти помічаєш, що день, який нещодавно був нескінченно довгим, став помітно меншим, а вечоріє так швидко, що не можеш збагнути: «Як це так, тільки що був день, а вже ніч». А ночі! Хіба такими були літні ночі? Вони були приємними, як тепле молоко. А тепер кожна ніч холодніша за минулу.
Але найголовніше в осені – це запах, ні з чим не зрівняний запах осені. Так пахне прохолода помножена на аромат чорнобривців із ледь помітним вкрапленням запаху сухого листя. Його ще дуже мало, цього листя, і тому його запах ще не дуже чіткий, але з кожним днем він ставатиме виразнішим, аж поки не заглушить своєю димною терпкістю інші аромати осені.
Здається, ще тільки недавно зріли абрикоси, а день був розпечений і млосний від сонця, аж ось непомітно підкралася осінь. Вересень. Який він ще схожий на літо! Ще так само, чи майже так само світить і гріє сонце, ще повно зелені в лісах і на луках, свіжих овочів на столі, яблуневих пахощів у садах. Та ось ти помічаєш, що день, який нещодавно був нескінченно довгим, став помітно меншим, а вечоріє так швидко, що не можеш збагнути: «Як це так, тільки що був день, а вже ніч». А ночі! Хіба такими були літні ночі? Вони були приємними, як тепле молоко. А тепер кожна ніч холодніша за минулу.
Але найголовніше в осені – це запах, ні з чим не зрівняний запах осені. Так пахне прохолода помножена на аромат чорнобривців із ледь помітним вкрапленням запаху сухого листя. Його ще дуже мало, цього листя, і тому його запах ще не дуже чіткий, але з кожним днем він ставатиме виразнішим, аж поки не заглушить своєю димною терпкістю інші аромати осені.
Объяснение:
— Привіт, Марійко! Як проходить твоє навчання під час карантину?
— Привіт, Сашко. У мене навчання дистанційне зараз.
— Це як?
— За до комп'ютера. Вчителі проводять онлайн-конференції, навчаючи нас.
— Ого! Тобі подобається?
— Сидіти вдома — так. Але я сумую за школою, вчителями та однокласниками.
— Ти ж можеш спілкуватися з ними через месенджери.
— Звісно, але це не одне й те ж саме, що живе спілкування.
— Сидіти дома нудно, але карантин зроблений, щоб ми не хворіли.
— Я с тобою погоджуюсь. Краще я деякий час поспілкуюсь з друзями через Інтернет, чти захворію.
— Дуже добре, що зараз техніка настільки розвинута, що можна не лише надсилати один одному повідомлення, а й проводити цілі онлайн-уроки!
— Точно! Рада була почути тебе!
— І я. Бувай!