Життя – як вода: воно спливає непомітно. 2) Ось недавно ж, либонь, починався струмок твого дитинства, спокійний, сонцем освітлений, починався радісно й безжурно. 3) Далі струмок той обертався на річку – юність бурунами завирувала. 4) Води побільшало, глибини зросло. 5) Далі подивишся: поспокійнішала течія, утомившись, вже не шумить вода, не б`ється сердито у високі береги: молодість минула, старість іще не надійшла. 6) Й покотиться річка твого життя до безбережного моря… 7) Та ніколи не зникне вона в ньому безслідно, мов краплина.
10. Зробіть синтаксичний розбір третього речення
144:
Називний сто со́рок чоти́ри Родовий ста сорока́ чотирьо́х Давальний ста сорока́ чотирьо́м Знахідний сто со́рок чоти́ри (чотирьо́х) Орудний ста сорока́ чотирма́ Місцевий на/у ста сорока́ чотирьо́х322:
Називний три́ста два́дцять два Родовий трьохсо́т двадцяти́ (двадцятьо́х) двох Давальний трьомста́м двадцяти́ (двадцятьо́м) двом Знахідний три́ста два́дцять (двадцятьо́х) два (двох) Орудний трьомаста́ми двадцятьма́ (двадцятьома́) двома́ Місцевий на/у трьохста́х двадцяти́ (двадцятьо́х) двох69:
Називний шістдеся́т де́в’ять Родовий шістдесяти́ (шістдесятьо́х) дев’яти́ (дев’ятьо́х) Давальний шістдесяти́ (шістдесятьо́м) дев’яти́ (дев’ятьо́м) Знахідний шістдеся́т (шістдесятьо́х) де́в’ять (дев’ятьо́х) Орудний шістдесятьма́ (шістдесятьома́) дев’ятьма́ (дев’ятьома́) Місцевий на/у шістдесяти́ (шістдесятьо́х) дев’яти́ (дев’ятьо́х)435:
Називний чоти́риста три́дцять п’ять Родовий чотирьохсо́т тридцяти́ (тридцятьо́х) п’яти́ (п’ятьо́х) Давальний чотирьомста́м тридцяти́ (тридцятьо́м) п’яти́ (п’ятьо́м) Знахідний чоти́риста три́дцять (тридцятьо́х) п’ять (п’ятьо́х) Орудний чотирмаста́ми тридцятьма́ (тридцятьома́) п’ятьма́ (п’ятьома́) Місцевий на/у чотирьохста́х тридцяти́ (тридцятьо́х) п’яти́ (п’ятьо́х)Однією з найвагоміших пам’яток історії культурного та духовного розвитку нашого народу в усі часи була та й залишається зараз Києво-Печерська лавра, споруди якої розташовані на території сучасного Києва.
Києво-Печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. Сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. Заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися Богу. З часом до них стало приєднуватися все більше людей і згодом невеличкі печери перетворилися у монастир.
З протягом часу монастир ставав все могутнішим и обирав все більше значення у духовному житті нашого народу. Згодом мешканці монастирю почали будувати різноманітні господарчі та релігійні споруду вже зовні. Саме ці споруди згодом перетворилися у досить великий комплекс із багатьма храмами, який було оточено кам’яною стіною. І зараз Києво-Печерська лавра поділяється на дві частини – наземну частину монастиря і печери. Доречно додати, що лавра здобула назві саме від цих печер, бо вони стали основою усього монастирського комплексу. Цей монастир заробив назву лаври не миттєво, до цього він йшов не одно століття, а здобувши таку честь став одним із трьох наймогутніших монастирів того часу.
Печери були останнім притулком для тих, хто вирішив провести залишок свого життя в самотності, для тих, хто жив в них та помер у стародавні часи. Зараз у печерах Києво-Печерської лаври знаходиться найбільша у світі кількість похованих святих, їх налічується сто дев’ятнадцять. Тут можна побачити і останки легендарного Іллі Муромця, і людини, яка почала написання історії нашого народу – монаха на ім’я Нестор-літописець, і святого Агапія, який, за стародавньою легендою писав ікони, які зцілювали безнадійно хворих. Кажуть і зараз якщо підійти до однієї з цих ікон або до святих мощів і поцілувати їх, то всі хвороби назавжди залишать людину. В одній з легенд йде мова про те, що , тіла померлих пустельників клали в одне з сирих приміщень печер, а коли до них через багато часу приходили люди, то вони бачили, що тіла монахів зовсім не розклалися, а перетворилися на справжні мумії.
розміри печер, які було збудовано під монастирським комплексом, вражають своїми масштабами навіть наших сучасників. Не менш вражає і архітектура наземної частини лаври. У наш час у соборах Києво-Печерської лаври постійно поновлюються фрески, які в більшості релігійних споруд цього комплексу зроблені в стилі українського бароко. Для цього стилю найбільш характерні величність, блискучість і різнокольоровість фарб. Найвищою спорудою цього комплексу є височенна дзвонаря. Зараз вона не виглядає такою високою на фоні сучасних споруд, але для свого часу була однією з самих високих. Вона сягає приблизно триста метрів заввишки, і щоб піднятися до самої верхньої її частини, треба подолати понад чотириста сходинок. Києво-Печерська лавра є одним із найдорожчих архітектурних і духовних надбань українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її, вносячи посильний особистий вклад у її відновлення та реставрацію.