Жив – поживав додаток. Він уже якось звик до того, що разом з означенням та обставиною виконував другорядну роль. Так було тривалий час, але, як кажуть, ніщо не стоїть на місці. От і сімейство додатків розросталося, міцніло. Крім додатків, виражених займенниками, іменниками, ця родина поповнилася ще поєднанням прийменників з іменниками. Аж ось додаток разом з означенням і обставиною вирішили хоч якось підкреслити свою значущість. Стали вимагати, щоб їх почали виділяти комами. Так виникло маленьке царство, яке назвало себе Відокремлені Члени Речення. Проте не подумайте, що сюди потрапили, наприклад, усі додатки. Щоб стати відокремленим членом речення, слід відповідати певним вимогам.

1. Визначте у реченні граматичну основу, укажіть, чим виражений підмет, присудок.

2. Знайдіть у реченні додаток.

3. З’ясуйте, чим він виражений.

Якщо: словами - прийменниками окрім, крім, за винятком, замість, на відміну від, зокрема, навіть тощо + іменник = відокремлений додаток;

іменник, займенник + інший прийменник = невідокремлений.

НАПРИКЛАД: Крім друзів, ніхто не розрадить тебе у біді (тут відокремлений додаток “крім друзів..”, тому що вживається прийменник КРІМ).

У мене є справжній друг.Я щаслива що маю найкращого друга.Дійсно дуже рідко зустрічаєш людей ,з якими тобі хочеться бути поряд.По справжньому близька людина та, хто поруч у той момент, коли тобі настільки погано, що жити не хочеться.а вона поряд,вона змушує тебе посміхатися, коли тобі дихати важко від болі.Вона підтримує тебе.Коли ти сам не віриш вже ні в що, а він поруч і кричить тобі, що буде добре, що ви впораєтеся !! Справжній друг це той, кому ви можете зателефонувати в будь-яку годину ночі і не важливо в якому ви стані, він вислухає і дасть пораду!Бережіть саме цю людину.Адже, друг пізнається в біді.Це цінність у наш час - мати друга або друзів, на яких не впливає ні час, ні погода, ні відстань.Тільки справжні друзі можуть зрозуміти, що з тобою щось не так, навіть коли ти посміхаєшся.Недарма кажуть,що вірний друг -друге серц

Весняну пору ми чекали довго. Всім вже набридло кутатися в теплі шуби, дублянки і пальто. Хочеться вільно гуляти на вулиці, виїжджати з батьками на природу. Всі вже скучили по зеленій травичці, по листочках на деревах, за кольорами на клумбах.

І ось, нарешті, підталий сніг став зменшуватися день від дня. Вчора я визирав вранці у вікно, і бачив, що він ще лежить на даху магазина. А сьогодні снігу на даху вже не стало! Земля оголилася і з’явилися на світ божий перші зелені паростки. Я люблю гати за ними, люблю перевіряти, як вони стають більші день від дня.

Дні стають довшими, і тому можна більше часу проводити на свіжому повітрі. І вечора вже тепліші, можна прогулюватися, а не ховати носи в теплі коміри і мчати додому. Люди вже не так квапляться додому, як в зимові холоди. А у дворах грає безліч дітей.

Бруньки на гілках дерев і на кущах поступово набухають під весняними дощами і розкриваються. Клейкі листя вибираються назовні, під сонячні промені. Ці молоді листочки дуже яскравого і світлого зеленого кольору! Такого кольору більше ніде не побачиш, він, напевно, придуманий тільки для весняних листочків.

Радіє природа, дзвінко щебечуть пташки, у дворах заливисто гавкають собаки. Радіють і люди теж. Весна всім несе оновлення !