ЗИМОВИЙ ЛІС

Майже кожен вихідний день ми проводимо в лісі. Там у нашої родини є свої
улюблені стежки.

Входячи до замріяного лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена
деревам, що сподобалися нам. Віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя
Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от стрункі ялинки-підлітки уздовж
стежини до лісового озера одержали ім'я Подружки-Зеленушки.

Узимку дуб Берендей спить, але, коли доторкнешся рукою до його залізного
стовбура, відчуєш, що кора тепла. У її складках знаходять прихисток різні
комахи, а наст під дубом засипаний коричневим різьбленим листям. Лютий вітер
сухе дубове листя піднімає і заносить у густий ялинник. Воно, начебто новорічні
прикраси, причаїлося у смарагдовій хвої ялинок.

Ми й вирішили напередодні Нового року прикрасити зелених сестричок
різнокольоровим серпантином. Як же ми були вражені, коли, прийшовши до лісу,
не побачили на звичному місці одну з ялинок. Її хтось зрубав... На пеньку лежала
лише сумна сніжна шапка. Ми, звичайно, прикрасили серпантином деревця, що
залишилися.

Зажурені, повертаючись додому, купили в крамниці невеличку ялинку в діжці.
Вона ще маленька, тому прикрашати її ми не стали. Зиму вона ростиме в нашій
квартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замість зрубаного
дерева. Буде Подружкам-Зеленушкам нова сестричка.

Лінь - це бездіяльність, відсутність мотивації до вчинків і виконання різних завдань. Лінь - це те, що в нас в голові. І щоб боротися з цим, я роблю декілька речей: читаю книги, відпочиваю на природі, стараюся займатися улюбленою справою та ставити для себе цілі. За до книг і відпочинку на природі я набираюся натхнення і моральної енергії. Якщо я займаюся улюбленою справою, то наповнююся ентузіазмом, а ставлю для себе цілі, тому що "стояча вода тухне". Тобто, якщо я не буду спрямовувати свою енергію в конкретне русло, то вона буде застоюватися всередині і викликати неприємний стан такий як постійна тяга до сну, навіть, коли я не втомлений. Отже, такими я перемагаю свої лінощі й вам раджу спробувати, якщо вас поглинає бездна під назвою "лінь".

Люди, які володіють нею вільно можуть дуже точно передавати відтінок мови, висловлюючи одну і ту ж думку або в дуже смішний манері (що неодноразово обговорюється в темах про те, як смішно звучать українські слова і вирази) так і поетичне. Особисто я можу говорити і на києво-полтавському діалекті, який вважається офіційним українською мовою, так і суржиком, так і з вживанням діалектів інших регіонів. За виразності його можна порівняти з іспанською мовою. Щось спільне є і з німецьким. Принаймні за словами точно (перше, що спало на думку слова кома і фарба, які в обох мовах мають схоже звучання і значення).

Одним з майстрів українського слова я вважаю відомого композитора і поета Володимира Івасюка. Одна його "Червона рута" - вже давно класика. Інші пісні не гірше. І дуже показово, що загинув він за дивних обставин.

Крім того, переконаний, що некоректно приводити в приклад прикордонні райони. Наприклад в Берегово велика частина міста говорить взагалі на мадярському, а в деяких селах цього району українського взагалі не знають - він ними і не треба, тому що до кордону 5 км і вони вільно ходять туди-сюди. Природно, що в таких місцях буде мішанина не на користь української мови, якого зараз в Україні, на жаль, і без того мало. Він практично не розвивається і залишився на рівні середньовіччя, а переважна більшість сучасних слів іноземного походження. Ось і виходить, що зараз українська мова виявляється тільки в піснях і анекдотах