Змініть речення з прямою мовою так, щоб утворилася непряма мова. 1. «А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки і десятиліття, поки стане людиною тои, хто несміливо переступив поріг школи», — думав учитель (1. Цюпа). 2. Кажу дітям: «Подивімося в небо...» (В. Сухомлинський). 3. Олесь Терентійович Гончар так писав про нашу мову: «Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.» (3 журн.). 4. «Без усякої іншої науки ще можна обійтися, (3 підруч.). 5. Володимир Сосюра закликав: «Любіть Україну, всім серцем любіть!» 6. В одній зі своїх статей письменник С. Носань гнівно запитує: «Чому ж ми самі часто нехтуємо мовою материнською, i писав 1. Срезневський, без знання рідної мови обійтися не можна» цим скарбом, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість імену- ватися народом українським?» (3і зб. «Рiдне слово»).
⇒ Підмет, присудок, додаток, дієприкметниковий зворот.
Я побачив однокласницю, сяючу від щастя.
Я - хто? підмет, побачив - що зробив? присудок, однокласницю - кого?додаток, сяючу від щастя - яку? дієприкм.зворот.
⇒ Підмет, дієприкметниковий зворот, присудок, обставина.
Хлопці, здивовані та стривожені, підійшли на зупинку.
Хлопці - хто? підмет, здивовані та стривожені - які? дієприкм.зворот, підійшли - що зробили?присудок, на зупинку - куди? обставина.
для кожної людини назавжди залишаються в пам'яті ті місця, де вона народилась і провела своє дитинство. і як далеко не закидала б нас доля, але кожного манить до себе рідна домівка, рідна вулиця. після довгої розлуки все видається милішим і дорожчим нашому серцю. отак буває і зі мною, коли повертаюсь додому після літніх канікул, коли знову крокую дичківською вулицею, на якій живу разом з батьками.вона нічим особливим не відрізняється від інших вулиць села. тут розташоване невелике підприємство, де можна придбати або полагодити автомобіль. перетинає вулицю річка гнізна зі своїми притоками. у кінці вулиці — пасовище та млин. паралельно нашій вулиці проходить залізнична колія, а за нею красується ліс.коли стати на краю лісу, видно мою вулицю: біленькі хатки під червоною черепицею потопають у буйній зелені садів.я люблю свою вулицю у будь-яку пору року. люблю її затишні садиби, привітні віконця домівок, високі дерева, квітники і доріжки на подвір'ї.але вулиця без людей, як ліс без птахів. на моїй вулиці всі люди привітні і лагідні. хоча я й не знаю їх усіх по іменах, та в селі прийнято з усіма вітатись.найбільше люблю свою вулицю вечорами, коли притомлені люди сидять на лавках біля хат, гомонять через паркан один з одним, а сільські дітлахи виходять погаласувати. лише тоді відчуваєш, що навколо тебе — усі рідні, хороші люди з нашої вулиці.