Деякі люди кажуть, що життя краще на Батьківщині, але інші не підтримують цю ідею. Хто ж правий? Я можу зрозуміти і тих, і інших.По-перше, я думаю, що умови життя краще за кордоном. Квартири хорошої якості, дешевше за вартістю, ніж квартири в великих містах України.По-друге, освіта теж краща за кордоном. Хоча я не можу не підкреслити, що багато українських фахівців їдуть за кордон тому, що вони користуються великим попитом в зарубіжних країнах. Існує багато можливостей для вивчення шкільних предметів за кордоном.По-третє, я думаю, що спеціальні служби краще піклуються про парки і вулиці. Державні послуги працюють краще, ніж українські. Люди дбають про ті місця, де вони живуть. Іноземці добре виховані. Люди в деяких зарубіжних країнах більш тихі і доброзичливі. Деякі люди в Україні грубі і погано виховані. Я не можу сказати, що всі погані, але в моїй країні я часто зустрічаю таких людей. Є багато кримінальних ситуацій. Крім того, багато українців виїжджають за кордон тому, що вони можуть знайти там хорошу і високооплачувану роботу.Але є й інша точка зору на цю проблему. Деякі люди абсолютно впевнені, що життя краще на Батьківщині. Я можу з цим погодитися, бо на Батьківщині наші близькі люди, наші друзі. Багато пам’яток навколо нас в країні. Кожне місто в Україні славиться пам’ятниками, музеями, будівлями і спорудами. Кожна людина повинна до своїй власній країні, тобто зробити усе можливе для її загального блага. Я думаю, що ця проблема дуже серйозна і кожен має право на свою думку.Чому ж іще люди виїжджають закордон? Я розумію, що там жити краще, але це ж чужа країна!Невже там буде настільки краще, адже прийдеться говорити чужою мовою, шанувати інші традиції, підлаштовуватися під чужий менталітет, взагалі ламати себе: кинути своє рідне місто, батьків, родичів, друзів. І там ніколи не станеш своїм (навіть коли тобі посміхаються – це тільки ввічливість).Багато хто зараз звинувачує уряд. І причому іммігранти вважають, що в Україні їм всі заздрять, і якщо вони живуть в Європі або Америці, то вони піднялися на Олімп.Прикро, що людям плювати на свою країну, свою національність. Прикро, що деякі з наших співвітчизників вважають ганьбою, соромляться говорити українською. І поки ми не навчимося приймати себе такими, які ми є, і поважати себе, ми так і залишимося для всіх дурнями.Ті гроші, які можна заробити за кордоном, зовсім не коштують того, щоб продати Батьківщину і сім’ю. Особливо у такий складний час, як зараз. У всіх країнах є складні моменти в історії. У ХІХ столітті Німеччина була найбіднішою, найслабшою країною в Європі, але нащадки тих німців, які тоді не виїхали з країни, зараз, напевно, горді тим, що вони громадяни Німеччини. Ось і в Україні це просто складний момент, який треба просто пережити і до Батьківщині, усім, чим тільки можливо, а не залишати її.
