Змоделювати й записати афоризми, поєднавши частини їх з правого й лівого
стовпчиків. Побувати схеми. Визначити їх вид.
1. Я зробив усе, що зміг;
2. Хто шукає — знаходить,
3. Утрачаючи все, не забудь зберегти
добре імя;
4. Ти не вважай, що з-під хвилі
спокійної дно проглядає;
5. Поки щасливо живеш, то й рахунку
не матимеш друзям,
6. Коли будеш у Римі, живи римським
звичаєм;
...а хто стукає — відчинять йому.
...якщо його втратиш, потім будеш
ніщо.
...хто може, хай зробить краще.
...коли будеш в іншому місці,
живи, як там живуть.
...а спохмурніє твій день —
бути самотнім тобі.
...там, де спокійна вода,—
може, найбільша глибінь

1.Кому не доводилось на своєму віку бути малярем або столярем? 2. Як гончарем замішується глина, та і мене замішує життя (М. Сингаївський) 3. Там за ничю голубою світить вечора, зоря. (А. Малишко) 4. В природі відчувається прозоре, кришталева затишшя перед першими осіннями бурями (О. Донченко) 5. Життя близьке стає життям неблизьким, і тишею стає колишній грім (Є. Гуцало) 6. Скільки всюди привалено гора залізяччам і сивим каминням (П. Ворнько) 7. А за вікном на квіти впали роси, і соловей затьохкав у кущах (В. Сосюра) 8. Кайдашеві хотілось себе показати пред богатирями (І. Нечуй-Левицький)

Сьогодні, на мою думку, прояви кращих людських якостей – шанобливого ставлення до людей похилого віку, гуманності, доброзичливості, безкорисливої до не модними». Я вважаю, що це одна з головних проблем сучасної України.

Доброта й чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було у характері українського народу. Але що зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте милосердя, що здавна властиве нашому народові, зберегти навіки?

Напевне, потрібно виховувати шанування в родині, плекати в школі, реалізовувати в суспільних відносинах. Я гадаю, що треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки.

Сучасне телебачення та преса теж ігнорують проблему виховання шанування до старших у молоді, забуваючи, що ці люди мають багатовіковий досвід, майстерність, життєву мудрість і культуру. Чесно кажучи, я не знаю такої передачі про літніх людей. А якби більше про них писали та говорили, то підростаюче покоління не тільки пишалося цими людьми, а й намагалося стати кращими.

Люди старшого покоління, на жаль, не розпещені увагою держави. Вони роками чекають справедливого нарахування пенсій, пільг, які мали б хоч якось пом’якшити умови злиденного існування старих людей. Перетворилося на глум право на безплатну медичну до поки держава не навчиться шанувати старість, ще довго прийдеться вчитись на власних помилках.