1. Ь пишемо:
1) після букв д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу ;
2) після д, т, з, с, дз, ц, л, н, р усередині слова перед о;
3) після л перед наступною буквою на позначення приголосного.
2. Також пишемо Ь:
1) у словах на:
а) -зьк-(ий), -ськ-(ий), -цьк-(ий); -зькість, -ськість, -цькість; -зько,
-ськ-(о), -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -ськи, -цьки;
б) -еньк-(а), -еньк-(о), -оньк-(а), -оньк-(о); -еньк-(ий), -есеньк-(ий),
-ісіньк-(ий), -юсіньк-(ий);
2) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи
першої відміни на -я;
3) у дієслівних формах дійсного та наказового
Объяснение:
1. Ь пишемо:
1) після букв д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу ;
2) після д, т, з, с, дз, ц, л, н, р усередині слова перед о;
3) після л перед наступною буквою на позначення приголосного.
2. Також пишемо Ь:
1) у словах на:
а) -зьк-(ий), -ськ-(ий), -цьк-(ий); -зькість, -ськість, -цькість; -зько,
-ськ-(о), -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -ськи, -цьки;
б) -еньк-(а), -еньк-(о), -оньк-(а), -оньк-(о); -еньк-(ий), -есеньк-(ий),
-ісіньк-(ий), -юсіньк-(ий);
2) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи
першої відміни на -я;
3) у дієслівних формах дійсного та наказового
Объяснение: