Знатоки укр. мовы підкреслити граматичні основи, після кожного речення накреслити схему.

1. Стояла та досвітня пора, коли небо ховає в обіймах гори і ще спить на вершинах, мов у колисці (Я. Гоян). 2. Доля зле жартує з тим, хто сподівається задарма вік прожити (Нар. творчість). 3. Чуєш, ненько, моя вічна пісня та, що з дитинства несу через всі літа (М. Ткач). 4. Ніколи не забуду своєї першої дитя¬чої драми, що тяжко й надовго ранила моє серце (М. Міщенко). 5. Вчорашнє — ніби сон, що випурхнув з очей (В. Симоненко). 6. І мовчала струнка дорога, що, здавалося, в небо вела (Л. Костенко). 7. Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина (Панас Мирний). 8. По скляному по¬верху ставка, з глибини якого визирало темне зоряне небо, тихо плив білою хмарою туман (М. Коцюбинський). 9. Думкою за любими синами вона ішла, куди ішли вони (М. Бажан ).

Списати речення, розставити розділові знаки. Підкреслити граматичну основу. Вказати вид речення; засоби зв’язку та смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Намалювати схеми тільки до складносурядних речень.

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало.

Хай вітер дерева колише й співають в садах солов’ї!

Він хотів одразу встати але штурман наказав відпочивати.

То пронесеться над болотами чайка то промайне бистрий баркас.

Встала й весна чорну землю сонну розбудила уквітчала її рястом барвінком укрила і на полі жайворонок соловейко в гаї землю убрану весною вранці зустрічають.

Чи може щось наплутано віками і атом вручено нам безрозсудно рано?

Нічна звивається стежина зітхає море віддалік дурман акацій парком лине роса голубить квітів лик…

Не то осінні води шуміли не то вітер бився в заломах провалля.

Посеред туману застережливо гукали кораблі й інколи лунав шаленіючий дзвін.

Низенький чоловік махнув рукою і машина зупинилася від’їхавши трохи вперед.

Хмари були світлі і усміхнене сонечко лоскотало волосся але за обрієм насувалась грозова хмара.

На порозі стоїть бабуся навкруги тиша скрізь ясно з поля вітерець віє з гаїв холодок дише…