Знайдіть додатки й присудки, до яких вони належать.
неправильність спілкування часто буває причиною конфліктів між людьми хиби у спілкуванні полягають передовсім у порушенні стандартів культурної поведінки етичних та естетичних норм використання мовних або немовних засобів взаємодії у спілкуванні також є своє добро і зло та своє високе і низьке прекрасне і потворне доброзичливе ставлення до людей зацікавлене й щире переживання їхніх бід і радощів потребують відповідного вираження у мовній і позамовній формах органічне поєднання добра і краси у взаємодії становить те що називають мистецтвом спілкування щоб мати успіх у цьому мистецтві бути приємним і корисним людям і, зрештою, самому собі, треба опановувати це мистецтво та застосовувати в щоденному житті.

Гроші не є злом, так само, як вони не є добром. Світ влаштований так, що без грошей жити неможливо. Отже, нащо людині гроші? Відповідь проста: щоб існувати у світі, де все можна здобути за гроші.

Так, суспільство ділиться на бідних і багатих. Нічого доброго в тому, щоб бути бідним немає, але й нічого доброго в тому, щоб бути багатим, немає також.  Якщо людина дуже бідна, то її утримання лягає на плечі суспільства, а якщо вона занадто багата, то виникає сумнів у її чесності.

Навіщо людині багатство? Адже воно не дає нікому особливої впевненості у завтрашньому дні, натомість є причиною багатьох негараздів, клопотів про збереження свого надбання й ще багато дечого негативного.

Людині потрібно не багатство, а достаток. Щоб вона не бідкалася з приводу відсутності їжі, одягу, можливості лікуватися, платити за житло або навчати власних дітей. Але якщо вже так сталося, що людина зробилася багатою, то вона може ті кошти витрачати, наприклад,  на благодійність. І тоді їй вже дорога не у пекло, а у протилежному напрямку.

ми з нею(займ. + прийм. + займ.) довго в полі говорили, не чули навіть гуркоту доріг.

2. Тебе цей сад (ім.) прийняв гостинно в свою заквітчану сім’ю.

3. Чумацький (прикм.) Шлях (ім.), Стріла (ім.), Стожари (ім.) летять в розгойдані світи.

4. Павло Григорович Тичина (ім.) колись водив мене у ліс.

5. Майже три (числ.) роки (ім.) минуло від того далекого світлого дня.

6. Кожен із бійців (займ. + прийм. + ім.) знав, що небезпека (ім.) подвоїлася.

7. І його підхопили з десяток рук (ім. + ім.), сильно підкинули вгору...

8. Але дехто з учнів (займ. + прийм. + ім.) викликав у нього глибоке занепокоєння.

9. Гучне «Ура!» (вигук, перейшов в ім.) пронеслося тоді над лугами...

Пояснення:

Виділені слова підкреслюємо