Знайдіть у тексті займенники, визначте їх розряди і відмінкові
форми; поясніть, які особливості відмінювання кожного із займенників.
Виділіть окремо відносні займенники.
Стоять вони вдвох коло отари: один той, що все життя пішки ходить по
землі, другий, що півжиття проводить у небі, один з ґирлиґою, жезлом пастуха,
що засвідчує приналежність до найдавнішого фаху людського, а другий – з
емблемою у виді крил на кашкеті, хоча найпрудкіші крила вже не можуть
зрівнятися з тими швидкостями, на яких він живе. Стоять, а біля них збилася
жаркою купою отара, збилася густо, в щільник. Бруднувато-сірі, вже острижені
мериноси надсадне дихають, ховають голови від спеки у власну тінь, а за ними
степ і степ...Навіть того, чиє життя минає в небі, цей степ вражає своїм
безмежжям, блиском, сліпучістю – сонце сліпуче тут світить, ніби ти опинився
на якійсь уже іншій, ближчій до сонця планеті. І все тут пахне. І хоч пахне не
стільки якимись там особливими пахощами степового різнотрав’я, бо траву тут

майже геть стирловано, одначе син таки каже істинну правду, що ніщо йому не
пахне, як цей степ...

Твір-роздум на основі творів Джека Лондона і Шандора Петефи. У кожній людині більше сил, чим він думає. У екстремальній ситуації ці сили проявляються. Так і сталося з героєм розповіді Джека Лондона «Спрага до життя». Головний герой був шукачем золота. Удвох з товаришем, таким же самим шукачем щастя і багатства, вони поверталися додому. Кожен ніс золото, здобуте неймовірними зусиллями. Шлях до рідної домівки був неблизьким. Потрібно було здолати сотні миль. Навкруги ні житла, ні людей, ні можливості роздобути собі їжу. На шляху шукачів золота зустрілися дикі тварини.
Вони були досить виснажені. Біл, шкандибаючи, пішов вперед, залишивши далеко позаду свого товариша, кинувши його напризволяще. У того, що відстав, вистачило сил і мужності чинити опір обставинам - галону, негоді. Він боровся за своє життя, продовжуючи шлях. Він зустрівся з бурим ведмедем, вирішив було, що зараз кинеться на ведмедя і уб'є його, щоб роздобути собі їжу. У останню мить розсудливо передумав: сили були нерівними.
Що він їв? Рятували корені рогозу; у калюжах кілька разів йому зустрічалася рибка, і навіть кісточки оленяти, якого загризли вовки. На своєму шляху мужній шукач золота побачив кістки Біла - того загризли вовки. Чоловік не узяв золота загиблого товариша. Нарешті він дістався до великої води, де його, знесиленого, помітили з палуби китобійного судна моряки. Людину врятували. Як тут не згадати відомі рядки вірша угорського поета Шандора Петефи : «Коли ти чоловік - будь мужнім, знайди життєвий шлях…» Дійсно, герой Джека Лондона знайшов в собі сили здолати шлях смерті і при цьому він не втратив людської гідності, він не узяв золото Біла. І немає сумнівів, що і в подальшому житті серед людей цей шукач золота житиме гідно. Знову згадуються рядки з вірша Шандора Петефи :…у вирі років
Тебе не здолають
Ні люди, ні світ.Герой Джека Лондона бореться із[sms] слабкістю, з бажанням здатися - заснути, що може означати лише одно - смерть. Він бореться із страхом, голодом. Шандор Петефи пише:…Борися і страждай
Але своєї волі
Нікому не віддай!.Герой розповіді Джека Лондона «Спрага до життя» усю свою волю зібрав на боротьбу із смертю і переміг. Він залишився живим, оскільки прагнув до цього найбільше. Так що ж така справжня мужність? Щоб зрозуміти це, не потрібно долати пустирі і негоди, як шукачі золота. Іноді потрібно здолати самого себе навіть в дрібницях: лінь, зневага до кого-небудь, зрада, бажання комусь зашкодити. Потрібно бути завжди чесним. Тоді і тебе, як пише Шандор Петефи у своєму вірші «Коли ти чоловік - будь мужнім», «не здолають ні люди, ні світ»!

Мамены любимые цветы        Маме нравятся полевые ромашки и Гордые гладиолусы.       Ромашки - это неизменны цветы наших лугов. Существует много разновидностей ромашек. Особенно мне нравятся маленькие солнышки, дружной семейкой колышущиеся от ветра на высоких тонких стебельков. Сорвешь один стебель, а в руках - целый букет. Листьев на таких стеблей совсем немного, и их не замечаешь. А каждый цветок - беленькое платьице с желтой сердцевиной. Ромашки - очень нежные и трепетны цветы. Без воды их головки поникают и, кажется, вот-вот погибнут. Для моей мамы ромашки - воплощение хрупкой женственности.       Совсем другое дело гладиолусы. Это мужской цветок. Высокой, крепкой стрелой взмывает он вверх. Последовательно, один за другим снизу начинают раскрываться бутоны на его стебле. Насыщенные тона в соцветия постепенно переходят к более светлой окраске там, где цветок разворачивается, демонстрируя сложную конфигурацию своей формы. Узкие жесткие листья, Поднимаясь вдоль стебля, укрепляют его. Такой цветок НЕ согнется даже от сильного ветра. Для мамы они - символ мужской целеустремленности и стойкости.