Знайдіть відокремлені додатки і виділіть їх комами

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім jiaciiof (М. Стельмах). 2. В сім’ї крім двох хлопчиків що рано померли, нас, дітей, було шестеро (В. Бігиер). 3. Всі за винятком Бойчука здивовано дивилися на шкіпера (А/. Трублаїні). 4. Окрім гри на сопілці Хома Провора дуже любив і пісні (А Шаповаї). 5. Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю крім качок у Тихона не піднімалася рука (О. Довженко). 6 Густі, непрохідні ліси закривали весь р окрім високих полонин (/. Франка). 1. Більшість сліпців замість втраченого чуття зору винагороджуються сильним розвитком чуття слуху, пам’яті, музикальних здібностей і творчої уяви (3 підру ч.). 8. Опріч того Соломії докучав голод (М. Коцюбинський). 9. За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (Я. Мирний). 10. На його дворі замість похилої хатини стояв веселий будинок (Я. Мирний). 7. А я не знаю нічого ніжного окрім берези за те її сестрицею взиваю (Л. Українка).​

Революція Гідності — це час пробудження людей, здатність піднятися над власними інтересами заради кращого майбутнього. Ця велика віра вела вперед попри кулі снайперів, кийки «беркутівців» та тисячі кримінальних справ, які порушували проти майданівців. «Серце Європи б’ється в Києві», — сказав французький філософ зі сцени Майдану. Нині воно б’ється в кожному з нас, хто вірить в Україну, захищає її на всіх фронтах від зазіхань агресора. Своїми спогадами про події 2013—2014 років із «Голосом України» поділилися народні депутати, безпосередні учасники подій на Євромайдані. Боротьба ще не завершена, переконані вони. Але внутрішнього настрою та рішучості їм не позичати.

Моя семья многочисленная, шумная и веселая. Мой папа – моряк дальнего плавания, поэтому дома бывает редко и для нас – это настоящий праздник. Моя мама – просто мама, потому что она воспитывает нас, не покладая рук, стараясь таким образом привить своим детям самые лучшие качества характера и жизненные ценности. Мы еще сладко спим в своих кроватках, а мама уже возится на кухне. Белье стирается, бульон кипит, чай заваривается, тесто подходит, каша упаривается. Мама, приглядывая за всем сразу, ловко скользит утюгом по простынкам и наволочкам. После завтрака у нас начинаются занятия. Самые маленькие, двойняшки, играя в зоопарк, учатся называть зверей, а погодки пяти-шести лет читают азбуку. Мама терпеливо разъясняет все, что непонятно или не получается. Попутно приготовленный, обед отправляется в теплую духовку и мы друг другу одеться, идем на прогулку. Мама уводит нас в городской парк, где мы, распахнув глазенки, любуемся золотой осенью. Мама рассказывает интересные истории о щедрой, богатой урожаем, хозяюшке, которая подарила нам полные кладовые полезных овощей и фруктов. Мы собираем колючие, лопнувшие каштаны, и мама добыть из них блестящие, коричнево-рыжие плоды. Сытный обед нагоняет сонливость, и мама укладывает нас в кроватки. А у самой в это время куча дел: перемыть посуду, убраться в квартире, сбегать в магазин, приготовить ужин и, хоть на минутку, глянуть на себя в зеркало, чтобы убедиться, что она все так же стройна, изящна и красива. Ведь скоро папа возвращается из рейса, и мы все вместе отправимся его встречать в морской порт. Мамины руки, словно две волшебные палочки, творят настоящие чудеса. Мы вырастем и будем с благодарностью целовать эти родные, заботливые, неутомимые руки нашей мамы.