Знайди дієприкметник Зачарований ліс
Тиша оповила землю, вкриту снігом.
Заколисаний хуртовинами, одягнутий у теплу снігову
шубу, спить ліс. Дрімають ялини й сосни, закутані в
біле хутро. Земля й рослини сховані під снігом, наче
під м'якою ковдрою.
А ми стоїмо непорушно, заворожені дивною
ЗИМОВОЮ казкою.
мне тоже Не з іменниками пишемо разом якщо:
- слова без не не вживаються: нежить, невіз;
- додаванням не до слова утворюється іменник із протилежним лексичним значенням (отже, до нього можна дібрати синонім): щастя – нещастя (горе);
- з іменниками, коли утворюються нові поняття, які можна замінити синонімами (близькими за значенням словами): незгода (розбіжність), недовіра (підозра);
- у складі префікса недо-, який означає дію у неповній мірі: недогляд.
Не з іменниками пишемо окремо, якщо:
- у реченні є протиставлення: не сум, а радість.
- не стосується іменника-присудка: (кров не вода, а серце – не камінь).
Тільки разом пишемо іменники з префіксом недо-: недовіра, недоліт.
Хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими красунями. Матуся-хмарка любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.
Ось настав час, коли сніжинки стали вже зовсім великі, і хмаринка випустила їх у широкий світ. Як це було прекрасно! Сніжинки закружляли над Землею у веселому таночку і літали, літали... А поміж ними всіма була одна чарівна, не схожа на інших Новорічна Сніжинка. Вона була легка і срібляста. Вітер ніжно підхопив Сніжинку і спустив до моеї лодоні. В морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами і чарівно усміхалась.
Мені стало цікаво дізнатись про цю крихітку і я почав розпитувати Сніжинку про її пригоди. Вона засяяла ще яскравіше і тихим голосом почала розповідати. Про ніч-чарівницю, яка читала їм казки, про зірок-подружок з якими вона часто танцювала та про матусю-хмаринку. Сніжинка була допитливою тому кожна її історія була сповнена казкових порівнянь і цікавих подій. Новорічна сніжинка розповідала про різних людей, яких вона бачила з неба. Про маленьких діточок, які бавились снігом і сивих бабусь які просто насолоджувались зимовими днями. Про чарівну музику Новорічних свят... І про все, все, все...
Та раптом на небо випливло чарівне малинове Сонце! Воно було таке велике і гарне. Такого вона ще не бачила, бо в хмарі, де вона народилась, було тісно і темно, а тут така краса! Їй знову захотілось піднятись високо і танцювати, танцювати...Сонечко було дуже приємне, але сніжинка розтанула від його тепла і ласки.