Знайди третє зайве речення. Випиши з нього фразеологізм.
Перша частина
1) Молодиці закрутились серед хати та вдарились лобами так, що аж голови загули (І. Нечуй-Левицький).
2) Мене мати жде: в нас же нема в діжці води ані крапельки (І. Нечуй-Левицький).
3) Невже ти мені не до ні на крихітку, ні на дрібочку?
Друга частина
1) Як згадаю оті кулачні бої парубоцькі, то й тепер мороз поза шкірою ходить.
2) Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються капосні та в боки беруться (В. Кучер).
3) Він знав на чиєму боці має бути (Ю. Мушкетик).
3 частина
1) Та все було якесь надумане, білими нитками шите (Ю. Хорунжий)
2) Щось страшне стуманило мій розум, навело полуду на очі (І. Нечуй-Левицький);
3) А чого ж, тобі це — як дурному з гори побігти (О. Левада).
Що є доброта? Чи можемо ми сказати, що ми по-справжньому добрі? Як часто ми повинні робити добрі вчинки, щоб вважатися добрими? Раз на тиждень або щодня? Добрі ми, якщо ми годуємо птахів взимку тільки тоді, коли про це нам нагадують в газетах, і збираємо книги в дитячий будинок, коли на стіні висить оголошення? Думаю, нам варто частіше замислюватися і піклуватися про інших. Так, несучи їм добро, ми самі стаємо щасливішими.
- Доброта обов’язково повертається тому, хто її робить і має багато переваг:
- Доброта забезпечує відкритість – по відношенню до людей, подій і життя в цілому.
- Доброта дає пильність – для того, щоб помічати найкраще і відмітати найгірше.
- Доброта дає сили – для перетворення світу на краще.
- Доброта дає можливості – участі та до оточуючим людям.
- Доброта дає можливості – ставати краще самому і допомагати стати краще оточуючим людям.
- Доброта дає впевненість – у собі і в завтрашньому дні.
Борис Тен — украинский советский поэт, переводчик, религиозный деятель, православный священник. Член Сюза писателей Украинской ССР. Лауреат премии имени Максима Рыльского за достижения в области художественного перевода, заслуженный деятель польской культуры.
Поет і перекладач, колишній священник Української автокефальної православної церкви, член Спілки письменників України Микола Васильович Хомичевський, більше відомий під псевдонімом Борис Тен (Борисфен – антична назва головної ріки України – Дніпра) народився 9 грудня 1897 року в старовинному українському селі Дермані на Рівненщині. Село було одним із осередків української культури. Тут був монастир, на початку XVІІ ст. заснована друкарня, пізніше діяла вчительська семінарія.
М. В. Хомичевський – інтелігент у третьому поколінні. Його бабуся Ольга Іваницька була вчителькою Дерманської сільської народної школи. У цій же школі, теж учителькою, працювала й мати – Bіpa Дормидонтівна (померла в 1929 році). По батьківській лінії він – із родини священика, але батько Василь Іванович працював і на ниві народної освіти.
Після початкової школи навчався в Клеванському духовному училищі та Волинській духовній семінарії.
В 1914 році сім’я Хомичевських переїхала до Житомира. Тут він здобув педагогічну освіту, навчаючись на гуманітарному факультеті нинішнього Житомирського державного університету імені Івана Франка, який було відкрито 16 жовтня 1919 року під назвою Волинський інститут народної освіти. Здібного юнака зарахували до інституту відразу на другий курс. Закінчив інститут в 1922 році, то був перший випуск навчального закладу.