ответ:У людини має бути відчуття власної гідності. Так говорять майже всі. Але ніхто не намагається розкрити, що ж він вкладає в це поняття. А розібратися, між тим, варто неодмінно.
Почуття власної гідності – одна з найбільших моральних цінностей людини і людства. Воно передбачає повагу і самоповагу людської особистості. Варто відзначити, що ця категорія цінностей не існувала завжди. Люди відчайдушно боролися за неї тисячоліттями. Досить згадати стародавній світ, де у багатьох людей були раби, життям і долею яких володіли і розпоряджалися ці люди. Рабовласник міг за стратити або продати неугодного раба. Люди цієї категорії були річчю, яка багато працювала, не подавала голосу і смиренно приймала всяку волю пана. Ні про яку повагу до особистості і речі не йшло. Було тільки поняття людини, яке поділялося на рабів і рабовласників. Аналогами рабів ставали кріпаки, народи в підданстві інших народів, ті нації, яких державна ідеологія обмежувала у висловленні власної думки і свободи дій.
Зараз ситуація, на щастя, змінилася. Держава гарантує кожному своєму громадянину свободу совісті, думки і самовираження. Але це тільки формальна сторона питання. Адже гідність – це ще моральна категорія, яка повинна виховуватися і щепитися в сім’ї як невід’ємна цінність мислячої людини. Почуття власної гідності має культивуватися в суспільстві і зв’язано воно має бути із зростанням цінності категорії самої людини. Бо коли люди безумовно поважають кожного, з ким спілкуються, вони підтримують внутрішній стрижень гідності цієї людини.
Гідність… Що ж це іще таке? Почуття власної гідності – це одна з головних якостей людської душі. Люди, що мають його, вміють рахуватися з іншими, несуть в собі позитивні емоції, яких вистачає на всіх, хто поруч, які вміють дорожити всім, що їм дано.
Для мене почуття власної гідності – це повага до себе, тобто не треба підлабузнюватися, не догоджати іншим, принижуючи себе. Наприклад, тебе хтось образив «нецензурними виразами», але людину, що має цю якість, якраз найважче вивести цим з себе і образити. Визнати свою помилку, вибачитися, якщо ти не винен, не боятися потрапити в дурне або скрутне становище заради доброї справи – ??це не означає поступитися власною гідністю, а зробити благородний вчинок. Як сказав К. Берні: «Єдина порада, яку можна дати чесним людям, як зберегти себе: будьте горді і благородні».
Мені здається, що моральний стрижень людини залежить від того, де вона виховувався, в якій сім’ї та школі росла та вчилася. Мої батьки і вчителі з самого дитинства вселяли мені, що такі слова, як «честь», «обов’язок», «людська гідність», «милосердя» – це не звуки. Якщо люди втрачають ці якості, то вони перетворюються на жорстоких і жадібних істот, що не мають ні почуттів, ні думки.
Треба вміти за всіх обставин залишатися чесною, непохитною, гордою людиною і пам’ятати, що почуття гідності було, є і буде залишатися однією з головних рис справжньої людини. Тож ніколи і в будь-яких обставинах не втрачайте свою гідність і залишайтеся достойними членами сучасного суспільства.
ответ:У людини має бути відчуття власної гідності. Так говорять майже всі. Але ніхто не намагається розкрити, що ж він вкладає в це поняття. А розібратися, між тим, варто неодмінно.
Почуття власної гідності – одна з найбільших моральних цінностей людини і людства. Воно передбачає повагу і самоповагу людської особистості. Варто відзначити, що ця категорія цінностей не існувала завжди. Люди відчайдушно боролися за неї тисячоліттями. Досить згадати стародавній світ, де у багатьох людей були раби, життям і долею яких володіли і розпоряджалися ці люди. Рабовласник міг за стратити або продати неугодного раба. Люди цієї категорії були річчю, яка багато працювала, не подавала голосу і смиренно приймала всяку волю пана. Ні про яку повагу до особистості і речі не йшло. Було тільки поняття людини, яке поділялося на рабів і рабовласників. Аналогами рабів ставали кріпаки, народи в підданстві інших народів, ті нації, яких державна ідеологія обмежувала у висловленні власної думки і свободи дій.
Зараз ситуація, на щастя, змінилася. Держава гарантує кожному своєму громадянину свободу совісті, думки і самовираження. Але це тільки формальна сторона питання. Адже гідність – це ще моральна категорія, яка повинна виховуватися і щепитися в сім’ї як невід’ємна цінність мислячої людини. Почуття власної гідності має культивуватися в суспільстві і зв’язано воно має бути із зростанням цінності категорії самої людини. Бо коли люди безумовно поважають кожного, з ким спілкуються, вони підтримують внутрішній стрижень гідності цієї людини.
Гідність… Що ж це іще таке? Почуття власної гідності – це одна з головних якостей людської душі. Люди, що мають його, вміють рахуватися з іншими, несуть в собі позитивні емоції, яких вистачає на всіх, хто поруч, які вміють дорожити всім, що їм дано.
Для мене почуття власної гідності – це повага до себе, тобто не треба підлабузнюватися, не догоджати іншим, принижуючи себе. Наприклад, тебе хтось образив «нецензурними виразами», але людину, що має цю якість, якраз найважче вивести цим з себе і образити. Визнати свою помилку, вибачитися, якщо ти не винен, не боятися потрапити в дурне або скрутне становище заради доброї справи – ??це не означає поступитися власною гідністю, а зробити благородний вчинок. Як сказав К. Берні: «Єдина порада, яку можна дати чесним людям, як зберегти себе: будьте горді і благородні».
Мені здається, що моральний стрижень людини залежить від того, де вона виховувався, в якій сім’ї та школі росла та вчилася. Мої батьки і вчителі з самого дитинства вселяли мені, що такі слова, як «честь», «обов’язок», «людська гідність», «милосердя» – це не звуки. Якщо люди втрачають ці якості, то вони перетворюються на жорстоких і жадібних істот, що не мають ні почуттів, ні думки.
Треба вміти за всіх обставин залишатися чесною, непохитною, гордою людиною і пам’ятати, що почуття гідності було, є і буде залишатися однією з головних рис справжньої людини. Тож ніколи і в будь-яких обставинах не втрачайте свою гідність і залишайтеся достойними членами сучасного суспільства.
Объяснение:
2. Здавалося(вставне слово, яке не підкреслюється, дієсл), вітер(підмет,ім) ущух(присудок, дієсл). Речення розповідне, неокличне, просте, непоширене, ускладнене вставним словом.
3. Усе(підмет, займ) : кущі( підмет, ім), небо( підмет, ім) було обтягнуте( було-дієслово, обтягнуте- дієприкметник, дієсл) зимовою(означення, прикм) пеленою( додаток, ім). Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене однорідними підметами.
4. Він(підмет, займ), схилившись над книгою(дієприслівниковий зворот або відокремлена обставина ; схилившись-дієприсл; над - прийм; книгою - ім), ретельно(обставина, присл) розв'язував(присудок, дієсл) задачі(додаток, ім). Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене дієприслівниковим зворотом(відокремленою обставиною).