Людина, яка залишила цю цитату, сама була майстром слова, і, як на мене, інакше вважати і не могла. Хтось із подібних нам скаже: «Ми те, що ми їмо», хтось - «Скажи мені хто твій друг (читай оточення), і я скажу хто ти». Ніцше колись сказав: «Людина – це канат…», а Л.Толстой порівняв людину з дробом. Є також думка, що людина – це сам Бог. З ким і чим за багатовікову історію людства тільки не порівнювали людину! І з кожним із цих порівнянь, по суті, можна погодитися. Поет і публіцист Октавіо Пас порівняв нас зі словом. Що тут скажеш… Словами ми виражаємо наші мрії, бажання, погляди на життя, те чим ми керуємося під час прийняття рішень і те, до чого прагнемо. Найчастіше словами ми виказуємо свою любов або неприязнь до інших, передаємо всю палітру наших емоцій, у словах вміщуємо всі конкретні й абстрактні поняття з нашого буття. Словом можна вбити і відродити до життя. В Євангелії сказано: «На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово…». То може це просто математика: якщо Бог – це слово, а людина – Бог, то чому б людині не бути словом?
А з-під кульки – рідина.
Швидко літеру малює
На папері – ось вона. (Ручка)
У носатого Івана,
Одежина дерев’яна.
Він у чистім полі ходить
І по ньому носом водить.
Не стрижений, не чесаний –
Гострим ножем затесаний. (Олівець)
То в клітинку, то в лінійку,
Написати тут зумій-но,
І намалювати дещо зможеш,
Називаюся я … (зошит).
Довгі палички кругленькі,
Сині, жовті, червоненькі,
На папері походили,
Кольори свої лишили.
Звуться палички оці
Кольорові олівці.
Всяк школяр його шанує,
Бо він пише і малює.
Хто ж цей славний молодець?
Це звичайно ...олівець.
Хутко стрибне на папір,
І, хоч вір, а хоч не вір,
Враз напише нове слово.
Ось і речення готове.
Вправно пише у руці,
Бачать всі старання ці.
(Ручка)
(Вибач, якщо дуже накрутила :)