ЗНАЙТИ СЛОВА ВЖИТІ В ПЕРЕНОСНОМУ ЗНАЧЕННІ Дощ не сіявся, не йшов, не періщив, а цідився з неба такими важкими, тугими і рясними цівками, що між ними не вмістилася б жодна краплина. Починався він десь за невидимим обрієм, вихлюпувався на промоклий зелений луг, покриваючи піною, у прозорих бульбашках і срібних бризках, водою молоду траву та жовті кульбаби.

Через запітніле віконне скло, на яке сіялась мжичка від розбитих об замшілий паркан стрімких потічків, я не чув запахів, тому прочинив набряклі двері і разом з вологим туманом та прохолодними краплями, які вдарили мені а обличчя, відчув, як пахне земля, трава, збитий цвіт яблуневих садів і навіть вода. Виявляється, вона теж може пахнути — мокро і різнобарвно — гірким копитняком, кислим диким щавлем і ментоловою задухою м’яти. Ці кольорові пахощі лоскотали мені ніздрі, паморочили голову, трепетно зболювали серце.

Усна творчість нашого народу являє собою невичерпне джерело духовного багатства, величезну культурну і літературну скарбницю української мови. На мій погляд – це надзвичайне надбання, без якого неможливо уявити собі становлення і повноцінний розвиток сучасної літератури. І якби у когось з’явилися сумніви щодо самобутності української культури, найкращою відповіддю стала б творчість нашого народу.

Ще наші пращури, коли створювали прислів’я та приказки, прагнули відобразити в них всю накопичену мудрість і передати її у такому вигляді майбутнім поколінням. У давнину люди жили в повній гармонії з природою, тому вони влаштовували свята і складали пісні, проводжаючи або зустрічаючи будь-яку пору року. Наприклад, чекаючи приходу весни, дівчата збиралися за селом на вигоні, і співами та танцями намагалися привернути увагу і прискорити прихід весни.

У народному фольклорі були присутні і релігійні мотиви, адже в давнину майже усі наші предки були віруючими. Для них існувало багато великих свят, про які теж складалися пісні, приказки і прислів’я. Одним з таких свят було, та й залишається по нині Різдво Христове.  На це свято молодь ходила по хатам сусідів та родичів і співала їм колядки. Така традиція існує й досі, але сьогодні свято Різдва відзначається частіше в селах, а ось у великих містах колядки майже не співають.

Незважаючи на те, що більшість людей у давнину були малоосвіченими, не мали змогу навчатися і ходити в театри, усі вони прагнули до поширення своїх знань, до підвищення культурного рівня і розвитку духовності. Підтвердженням тому теж може бути український фольклор, який у певний час доповнили ще і загадки. Це був гарний засіб інтелектуального розвитку людини.

Це повинні бути твої емоції, але спробую )   доброго дня, захисники! пише вам ( вставляєш своє ім"я), я навчаюсь в ( класі)  . дуже хочу вам подякувати за те що ви захищаєте нас, ризикуєте власним життям заради нас, заради майбутнього і чистого неба над головами! ця ситуація дуже непокоїть мене, кожного дня одним і тим же питанням " коли це все кінчиться? " але не про це зараз, хочу вам побажати успіхів в усьому, щоб повернулись до дому, до рідних, щоб кожний з вас обіймав не автомати на постах. а своїх рідних, жінок, дітей, матерів.. прокидалися зранку не від тривоги бойьової, а від запаху сніданку.. який готує ваша мати чи дружина на кухні. радісно святкували свята та зустрічали новий день з посмішками. але по при все, хочу сказати, не відчаюйтесь, все буде добре, я дуже в це хочу вірити, і вірю! все скінчиться і ви повернетесь всі живими додому! головне вірити і надіятися! усміхайтесь, адже сміх - продовжує життя ще на декілька років.. дякую за все, допобачення.