Лісова куниця – сутінково-нічна тварина. Веде напівдеревний б життя, їсть білок, мишоподібних гризунів, комах, птахів, лісові плоди, зайців. Полює і на молодих козенят. Найкращі сховища має в дуплах, на висоті двох-шести метрів. Приводить від двох до восьми, частіше три-п’ять куничат. Линяє весною й восени; уже в лютому шерсть грубішає, тьмяніє, а у квітні, з голови до хвоста, відбувається заміна зимового хутра на літнє.
Злякана, вона миттю стрибає на дерево, з ялини на ялину, з вільхи на вільху, з осичини на осичину; летить по верхах – і миттєво щезає. Куниця частіше днює в завалах хмизу.
Звір, що ввібрав у себе мудрість і гнучкість змії й недосяжну красу зірниці. Звір, уподібнений часові звичкою причаюватися й уникати людини, цей звір викликав у тебе таку ж цікавість, як і потаємний, стрімкий, невловимий руками час
Першим , теплим , весняним ранком з Лоцманської Кам'янки вниз по Дніпру рушив довгий караван плотів. Тихо курілися луки, переливаючись іскристими барвами. Дніпро широко й вільно розійшовся між берегами , виблискуючи чистим , ясним, сріблясто-блакитним полиском. Здавалося, розженися з плоту , і ти зковзнеш по його поверхні аж до самого берега.
Та ось ріка трохи завернула в бік, і течія одразу стала посилюватися. Ген-ген попереду з ранкової мли вогняними скалками заблищали великі кам'яні гряди і на зустріч плотам долинув могутній шум водоспадів.
Отаман Вовнига - сухий, трохи згорбленний дід у рудій кожушині, з довгою і білою як сніг бородою , скинув чорну баранячу шапку , й тричі перехрестився. Лоцмани слухняно виконували його команди і , налягаючи грудьми на величезні бабайки , вчасно завертали плоти від сторчових і підводних скель.
Плоти входили в смугу скель перед першим Кодацьким порогом. Швидкість течії наростала. Гонтар так само замисленно й нерухомо стояв край колод. Ус
Лісова куниця – сутінково-нічна тварина. Веде напівдеревний б життя, їсть білок, мишоподібних гризунів, комах, птахів, лісові плоди, зайців. Полює і на молодих козенят. Найкращі сховища має в дуплах, на висоті двох-шести метрів. Приводить від двох до восьми, частіше три-п’ять куничат. Линяє весною й восени; уже в лютому шерсть грубішає, тьмяніє, а у квітні, з голови до хвоста, відбувається заміна зимового хутра на літнє.
Злякана, вона миттю стрибає на дерево, з ялини на ялину, з вільхи на вільху, з осичини на осичину; летить по верхах – і миттєво щезає. Куниця частіше днює в завалах хмизу.
Звір, що ввібрав у себе мудрість і гнучкість змії й недосяжну красу зірниці. Звір, уподібнений часові звичкою причаюватися й уникати людини, цей звір викликав у тебе таку ж цікавість, як і потаємний, стрімкий, невловимий руками час
Першим , теплим , весняним ранком з Лоцманської Кам'янки вниз по Дніпру рушив довгий караван плотів. Тихо курілися луки, переливаючись іскристими барвами. Дніпро широко й вільно розійшовся між берегами , виблискуючи чистим , ясним, сріблясто-блакитним полиском. Здавалося, розженися з плоту , і ти зковзнеш по його поверхні аж до самого берега.
Та ось ріка трохи завернула в бік, і течія одразу стала посилюватися. Ген-ген попереду з ранкової мли вогняними скалками заблищали великі кам'яні гряди і на зустріч плотам долинув могутній шум водоспадів.
Отаман Вовнига - сухий, трохи згорбленний дід у рудій кожушині, з довгою і білою як сніг бородою , скинув чорну баранячу шапку , й тричі перехрестився. Лоцмани слухняно виконували його команди і , налягаючи грудьми на величезні бабайки , вчасно завертали плоти від сторчових і підводних скель.
Плоти входили в смугу скель перед першим Кодацьким порогом. Швидкість течії наростала. Гонтар так само замисленно й нерухомо стояв край колод. Ус