Дві України: країна сьогодні і країна, в якій я хочу жити.
Я народився і живу в Україні, я - українець і пишаюся цим. Я дуже люблю свою країну, але це не означає, що я її ідеалізую. На мій погляд, бути патріотом не означає вважати свою країну ідеальною, а бачити недоліки та все одно любити свою країну, намагатися змінити життя на краще.
На мій погляд, сьогоднішня Україна і та Україна, в якій мені хочеться жити - це дві різні держави. Я люблю свою країну, але це не відміняє того, що справи України сьогодні не дуже гарні. Неоголошена війна вже унесла тисячі людських життів і примусила мільйони людей залишити домівки. Три великих регіони силоміць відрізані від країни. Економічна криза все триває й триває, і немає їй кінця. Ціни ростуть, і багатьом людям все складніше стає задовільнити свої основні потреби, не кажучи вже про таку "роскіш", як подорожі або літній відпочинок у моря.
Звісно, мені прикро, що в моїй рідній країні людям живеться складно і важко. Але я вірю, що "чорна смуга" скінчиться, і моя Україна стане країною, у якій хочеться жити. Країною, у якій нарешті запанує мир. Країною, де всі громадяни зможуть заробити собі на гідне життя. Країною, яка буде європейською державою не тільки у географічному сенсі. Я вірю, що моя рідна країна у майбутньому стане дійсно розвиненою, і жити в ній буде безпечно і спокійно. Я вважаю, що українці заслуговують на краще життя.
Якби я потрапила у давній Київ,то насамперед попрямувала до палацу де живе і править князь.Це був би дуже цікавий похід.Під час цієї подорожі можливо я дізналася б про культуру,побут,звичаї та традиції киян,які жили в ті часи.Якби у мене була можливість познайомитися з засновниками міста Києва... Мені було б цікво дізнатися все про їхнє життя,а їхні розповіді занотувати та принести у теперішній світ.Можливо я дізналася б більше про битви того часу,про які повідомила історикам.Гадаю,що я могла б відновити розмноження рослин та тварин,які на жаль зникли на завжди.Ех,якби у мене була така можливість...
Я народився і живу в Україні, я - українець і пишаюся цим. Я дуже люблю свою країну, але це не означає, що я її ідеалізую. На мій погляд, бути патріотом не означає вважати свою країну ідеальною, а бачити недоліки та все одно любити свою країну, намагатися змінити життя на краще.
На мій погляд, сьогоднішня Україна і та Україна, в якій мені хочеться жити - це дві різні держави. Я люблю свою країну, але це не відміняє того, що справи України сьогодні не дуже гарні. Неоголошена війна вже унесла тисячі людських життів і примусила мільйони людей залишити домівки. Три великих регіони силоміць відрізані від країни. Економічна криза все триває й триває, і немає їй кінця. Ціни ростуть, і багатьом людям все складніше стає задовільнити свої основні потреби, не кажучи вже про таку "роскіш", як подорожі або літній відпочинок у моря.
Звісно, мені прикро, що в моїй рідній країні людям живеться складно і важко. Але я вірю, що "чорна смуга" скінчиться, і моя Україна стане країною, у якій хочеться жити. Країною, у якій нарешті запанує мир. Країною, де всі громадяни зможуть заробити собі на гідне життя. Країною, яка буде європейською державою не тільки у географічному сенсі. Я вірю, що моя рідна країна у майбутньому стане дійсно розвиненою, і жити в ній буде безпечно і спокійно. Я вважаю, що українці заслуговують на краще життя.