Знайти у реченні дієприкметники, та зробити їх розбір Повітря насичене несказанною ніжністю.
Сонце схоже на згасаюче багаття.
Історичні події, пережиті народом, позначилися на шляху розвитку його мови.
Машина обережно загальмувала на відстані простягнутої руки.
При словозміні та словотворенні (при відмінюванні слів і утворенні нових) відбувається:
1. Чергування приголосних г, к, х з ж, ч, ш: у кличній формі: юнак — юначе, козак — козаче, друг — друже, луг — луже;
у дієслівних формах: кликати — кличу, берегти — бережу, колихати — колишу, ткати — тчу;
в іменникових формах: вухо — вушей, око — очей; при творенні слів: рука — ручка, нога — ніжка, книга — книжка, друг — дружба, знак — значок, міх — мішок, берег — побережжя, всякий — всячина, рука — рушник, жінка — жіночий, пісок — піщаний, запах — запашний, пастух — пастушка, Ольга — Ольжин, сміх — смішний — смішити, рух — рушати, ворог — ворожий, гнати — жену, тітка — тітчин.
В. Бач,я,що в небесах не міг найти Богів ,перед тобою клонюсь тоже
Объяснение:
Іван Франко – Сікстинська Мадонна
Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?
Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.
О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя – не казка, ні!
І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно – тут, на полотні.