Знайти у тексті подвоєння приголосних у наслідок збігу різних частин слова (префікс+корінь, корінь+суфікс…)
Сюжет повiстi "Тiнi забутих предкiв" Михайла Коцюбинського перегукується з трагедiєю Шекспiра. У них можна знайти чимало спiльних рис. Як Монтеккi й Капулеттi ворогують роди Палiйчукiв i Гутенюкiв. Як i в трагедiї "Ромео i Джульєтта", в сім’ях є дiти, якi кохають одне одного, - Iван i Марiчка. Давня ворожнеча родин стала на перешкодi щастю молодих.
У повiстi "Тiнi забутих предкiв" Iван гине через несилу перенести смерть коханої, Марiчка ж iде з життя випадково.
Дiти природи у своїх поглядах на свiт i у своєму коханнi цiлком вiдданi безпосереднiм душевним пориванням. I їхня фiзична близькiсть виглядає не розпустою, а зовсім природньо: "...все було так вiдколи свiт свiтом, що жодна нечиста думка не заслiпила їхні серця".
Гармонiя людини i природи - це та особливiсть, яку бачить Коцюбинський у "первiсному" життi гуцулiв. Почуття героїв сплiтаються в
Iвана чарiвну пiсню, яку Iван грає на флоярi, а Марiчка виспiвує. Музика дихає казковими образами диких гір, які засiває своєю чарiвністю.
Після смерті Марічки Палагна не може замiнити коханої Іванові. Час вiд часу туга за померлою вибиває парубка iз звичайного ритму життя. Навіть у святий вечiр вiн марить Марічкою на яву.
Тонкий психолог Коцюбинський показує через фантастичнi образи, як поступово змiнюється психiчний стан, як вiн врештi цiлком втрачає вiдчуття реальностi, як сприйняття казкової природи переходить в абсолютне марення, коли парубок зустрiчається iз чугайстром і іде на вірну смерть за нявкою.
Слово "культура" останнім часом на устах багатьох людей.
Різні люди по-різному підходять до цієї тематики. Більшість тих, хто зацікавлений культурою, розуміючи її важливість у житті народу, нарікають, що державна влада дуже мало уваги присвячує культурі, а головний їхній аргумент – це нікчемний відсоток державного бюджету, виділений на сферу культури.
Це, напевно, правда, бо відповідальні за інститути культури особи досить голосно говорять про брак фінансової підтримки.
Цю тему можна розвивати, але нехай це роблять ті люди, які мають до цілої проблематики безпосередній стосунок.
Объяснение:
Мені здається, що не матеріальні речі роблять людину по-справжньому щасливою. Будь-яка річ – це всього лише річ. Вона не зможе подарувати якусь душевну теплоту, усвідомлення того, що тебе люблять і ти любиш, що рідні та близькі люди поруч з тобою і їм нічого не загрожує.
Напевно, я можу сказати про себе, що я щаслива людина. У мене є улюблені батьки, які піклуються про мене. Я не відчуваю голоду, спраги, та інших поневірянь... Якщо, задуматися, то у багатьох моїх ровесників немає того, що є у мене. Наприклад, в Африці діти тільки із забезпечених сімей можуть дозволити собі ходити в школу, але 90% населення знаходиться за межею бідності та ледь зводять кінці з кінцями. Просто треба, цінувати те, що ти маєш і тоді зможеш, відчути в повній мірі своє щастя. Щасливий не той, кому потрібно, а навпаки, той, кому потрібно, мало для щастя. Але ніщо не зробить тебе більш щасливим, ніж усвідомлення того, що ти в цьому світі, комусь потрібен і ти займаєшся, тим, що приносить тобі радість і позитивний, настрій і робить трохи щасливішими.!