Кожна держава світу має свою символіку - це державний прапор, герб та гімн. Так само і Україна має прекрасний гімн із глибоким змістом, у якому віддзеркалено ставлення українців до себе та до свого життя, до минулого та майбутнього Батьківщини. Текст майбутнього гімну України було створено у другій половині XIX сторіччя, в цей складний та неоднозначний період у нашій історії. У той час наша держава перебувала під владою Російської імперії, мова та культура українців зазнавали утисків та приниження. Проте українці не складали рук, а створювали культурні організації, плідно працювали на ниві літературній, історичній та етнографічній. 1863 року вийшов ганебний та несправедливий Валуєвський циркуляр, який забороняв видавати книжки українською, влаштовувати вистави у театрах. Навіть українські народні пісні, які мали виконуватись під час вистав, перекладали російською!
Літом у селі на ганку, Ледарь-кіт дрімає зранку. Аж геть, гомін, ґвалт і гам, Щось десь трапилося там. Відкриває потихеньку, Ліве око і близенько, Бачить бійку двох хвальків, Сірих грязних горобців. “Я сміливіший за тебе, на землі я, чи у небі, всіх порву я мов собака”- каже перший розбишака. “Де тобі, я сам хоробрий, не знайти по самий обрій з ким зрівнятись міг би я”- друге каже гороб’я. Захвативши їх в охапку, Бійці кіт поставив крапку, Пощастило малюкам, Розбишакам і хвалькам. Врятувались від зубів, Та позбулися хвостів. Ось про що розмова, діти, Так у світі треба жити, Щоб тебе не за словами цінували, а ділами.
Кожна держава світу має свою символіку - це державний прапор, герб та гімн. Так само і Україна має прекрасний гімн із глибоким змістом, у якому віддзеркалено ставлення українців до себе та до свого життя, до минулого та майбутнього Батьківщини. Текст майбутнього гімну України було створено у другій половині XIX сторіччя, в цей складний та неоднозначний період у нашій історії. У той час наша держава перебувала під владою Російської імперії, мова та культура українців зазнавали утисків та приниження. Проте українці не складали рук, а створювали культурні організації, плідно працювали на ниві літературній, історичній та етнографічній. 1863 року вийшов ганебний та несправедливий Валуєвський циркуляр, який забороняв видавати книжки українською, влаштовувати вистави у театрах. Навіть українські народні пісні, які мали виконуватись під час вистав, перекладали російською!
Літом у селі на ганку,
Ледарь-кіт дрімає зранку.
Аж геть, гомін, ґвалт і гам,
Щось десь трапилося там.
Відкриває потихеньку,
Ліве око і близенько,
Бачить бійку двох хвальків,
Сірих грязних горобців.
“Я сміливіший за тебе,
на землі я, чи у небі,
всіх порву я мов собака”-
каже перший розбишака.
“Де тобі, я сам хоробрий,
не знайти по самий обрій
з ким зрівнятись міг би я”-
друге каже гороб’я.
Захвативши їх в охапку,
Бійці кіт поставив крапку,
Пощастило малюкам,
Розбишакам і хвалькам.
Врятувались від зубів,
Та позбулися хвостів.
Ось про що розмова, діти,
Так у світі треба жити,
Щоб тебе не за словами
цінували, а ділами.