Зразок твору про виконання дій у художньому стилі Вишивальниця

Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.

Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.

Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.

ЗАВДАННЯ:

Поміркувати, який процес праці приносить задоволення й радість вашим рідним (мамі, татові, бабусі, братові, сестрі тощо). Чи доводилося вам гати за тим, як вони виконували цю роботу? Скласти твір-опис процесу праці на основі власних

Настала осінь. Сонце гріє ще майже по-літньому, прагнучи віддати останнє нерозтрачене тепло. На блакитному і чистому небі ще майже немає хмар. Тільки вітер став більш холодним і різким, нагадуючи про те, що на дворі вже вересень місяць. Серед яскравої зелені помітні перші провісники осені: жовті і червоні листя. Скоро вони опаде з дерев і покриють собою всі дороги і доріжки.Птахи вже починають збиратися в зграї, готуються до тривалого перельоту в теплі краї. Ще чується звідусіль їх веселий гомін, щебетання, які незабаром вщухнуть до нової весни. Ще не почався сезон затяжних і бурхливих злив, однак небо вже зрідка хмуриться. Іноді на землю проливається дощ, але калюжі висихають тут же під останніми ласкавими променями сонця.Вранці стає холодніше. Небо в цей час дивно прозоре, чисте і високе. Здається, ніби усилившийся вітер розігнав всі хмари, розметав їх по далеких куточках, щоб ніщо не заважало сонця дарувати нам своє тепло. Поряд з червоним листям червоніють і ягоди. Всі чагарники ніби спеціально прикрасити до початку осені. Ягоди різних розмірів тихенько погойдуються, привертаючи уваги птахів і маленьких звірків, які роблять запаси на зиму. У повітрі стоїть особливий осінній аромат: запах свіжоскошеної трави, нагрітої за літо землі і стиглих яблук.Природа одягається в яскраві осінні фарби, прагнучи покрасуватися перед приходом чорно-білої зими. Це схоже на прощальний карнавал, де золота осінь прагне показати всю свою красу. Швидкість і різкість спекотного літа йдуть, поступаючись місцем поважності і неквапливості, що більше відповідає нинішньому часу року. Навіть докучливі комахи, раніше практично невловимі, ​​тепер починають впадати в сплячку. Їх рухи, повільні і сонні, не дають забути про те, що осінь вже на порозі.Але, перш ніж остаточно похолодає і зблякнуть яскраві фарби, належить ще порадіти останній привіт від теплої пори року: бабиного літа. Ця межа між літом і восени по-особливому яскрава і помітна. Вона наче всотала в себе найбільш яскраві і теплі фарби, поєднала тепло і яскравість літа з повільністю і затишком осені. У цей час можна насолодитися останнім теплом і, під променями вже похолодевшие, але все ще теплого сонечка, помріяти про майбутнє спекотне літо.

                    Чи можуть тварини спілкуватися?

  Я часто задумуюсь над тим, чи можуть спілкуватися тварини. Звичайно, мову мають лише люди, а тварини спілкуються за до вигуків. Силою голосу та виразністю звука вони можуть сповістити про небезпеку, проявити радість або щастя. До того ж, тварини можуть спілкуватися на значній відстані одне від одного.

  Вміють спілкуватися тварини і з людьми. Згадаймо мову їхнього тіла. Коли я вертаюсь додому, мій пес радісно колихає хвостиком у різні боки. Такий рух означає, що він радий мене бачити. Розуміє мій пес і мою мову. Наприклад, коли я кажу йому, що час гуляти, він стрімко біжить до дверей. Мова у тварин інша, особлива, але дуже цікава, варто лише по гати!