Ще хочеться ласкавого тепла і сонячного світла, а вже стукає у віконце важкими каштанами і стиглими горіхами осінь. Вона приходить до нас з яскравими кольорами, солодкими плодами, різноколірним листям, запахами вологої землі і лісових грибів.
Рання осінь, дні блакитні і прозорі. З ранку виходиш під парасолькою і в капюшоні, а просто біля самого ганку - велика калюжа. Які хороші, які життєдайні ці дощики після літньої спеки, що так виснажує! Знову починає зеленіти трава, радіють квіти на клумбах і герань на моєму балконі! Якнайкращі кравчині одягають золоту осінь у свої вишукані строї. На стежини, газони, тротуари і лавки в парку падає і з тихим шерехом лягає різноколірне листя з кленів, вишень, акацій і тополь. Часто зривається скажений вітер і несе мертве листя у веселому танці.
Пізньої осені природа рідко нагадує про свою чарівність. Вона холодна і безживна. У небі нескінченною чергою пливуть сірі хмари, сіре небо відбивається в сірій річці. Холодно, сиро, тужливо. А про себе вже нагадує морозним вітром зла зима. Зрізали вже в городах навіть останню капусту, і зайцеві стало нічого вкрасти. Відлетіли спочатку граки і ластівки, за ними потяглися жайворонки, журавлі, гуси, чаплі. Зяблики, синиці і блакитні сойки не відлітають в теплі краї, вони живуть в густих заростях ожини, шипшини або виноградної лози і живляться їх насінням і плодами, та ще тим, чим ми, люди, підгодовуємо їх в цей скрутний час. Звірі запасають їжу на зиму, міняють одіяння, готують собі теплі житла.
А у селянина хіба мало справ восени? Дуже багато. Насамперед потрібно зібрати з полів урожай та укрити його в засіках, щоб добре зберігся. А ще потрібно заготовити дрова, без яких холоднечу не переживеш, сіно для худоби, гриби і ягоди, сходити на риболовлю і полювання. Потрібно запастися теплим одягом, тому умільці в'яжуть вовняні шкарпетки, светри, шарфи і рукавиці.
Осінь - час роздумів під теплим пледом, читання хороших віршів. Наприклад, Пушкіна, який так любив осінь, що захоплено вигукував: "І з кожною осінню я воскресаю знову".
Я думаю, що людям потрібно довіряти,адже без довіри наш світ морально занепаде. Люди стануть самотніми і замкнутими.
По-перше,довіра-це риса характеру,яка у всі часи породжувала між людьми теплі і приємні відносини.Ця якість допомагає знайти друзів,опору та підтримку. Яскравим підтвердженням мого аргументу може бути твір П.Мирного"Хіба ревуть воли,як ясла повні..". Тут ми зустрічаємо героя,який забув, що таке довіра,що таке друзі і взагалі,що таке мораль. Він стає на шлях злочинця,забувши про людську мораль. Він перестав вірити людям,а тому, коли була потрібна до товаришів,ніхто йому не поміг. На прикладі твору бачимо,що без довіри немає друзів,а,отже,немає морального щастя та почуття захищеності у великому,жорстокому світі. По-друге,довіра вселяє тепло у серця інших людей. Веде їх за собою. У підтверддення своїх слів наведу приклад з життя М.Костомарова-відомого діяча української культури,одного з засновників Кирило-Мефодіївського братства. Його рішучий крок подарував людям віру та бажання боротися за національну свідомість та честь. Люди пішли за його словами,як за променем сонця у нічній пітьмі. Отже, довіра надзвичайно важлива якість,яка мусить бути в кожному з нас,бо вона веде нас до морального піднесення,допомагає знайти друзів і подарувати їм віру у власні переконання.
Ще хочеться ласкавого тепла і сонячного світла, а вже стукає у віконце важкими каштанами і стиглими горіхами осінь. Вона приходить до нас з яскравими кольорами, солодкими плодами, різноколірним листям, запахами вологої землі і лісових грибів.
Рання осінь, дні блакитні і прозорі. З ранку виходиш під парасолькою і в капюшоні, а просто біля самого ганку - велика калюжа. Які хороші, які життєдайні ці дощики після літньої спеки, що так виснажує! Знову починає зеленіти трава, радіють квіти на клумбах і герань на моєму балконі! Якнайкращі кравчині одягають золоту осінь у свої вишукані строї. На стежини, газони, тротуари і лавки в парку падає і з тихим шерехом лягає різноколірне листя з кленів, вишень, акацій і тополь. Часто зривається скажений вітер і несе мертве листя у веселому танці.
Пізньої осені природа рідко нагадує про свою чарівність. Вона холодна і безживна. У небі нескінченною чергою пливуть сірі хмари, сіре небо відбивається в сірій річці. Холодно, сиро, тужливо. А про себе вже нагадує морозним вітром зла зима. Зрізали вже в городах навіть останню капусту, і зайцеві стало нічого вкрасти. Відлетіли спочатку граки і ластівки, за ними потяглися жайворонки, журавлі, гуси, чаплі. Зяблики, синиці і блакитні сойки не відлітають в теплі краї, вони живуть в густих заростях ожини, шипшини або виноградної лози і живляться їх насінням і плодами, та ще тим, чим ми, люди, підгодовуємо їх в цей скрутний час. Звірі запасають їжу на зиму, міняють одіяння, готують собі теплі житла.
А у селянина хіба мало справ восени? Дуже багато. Насамперед потрібно зібрати з полів урожай та укрити його в засіках, щоб добре зберігся. А ще потрібно заготовити дрова, без яких холоднечу не переживеш, сіно для худоби, гриби і ягоди, сходити на риболовлю і полювання. Потрібно запастися теплим одягом, тому умільці в'яжуть вовняні шкарпетки, светри, шарфи і рукавиці.
Осінь - час роздумів під теплим пледом, читання хороших віршів. Наприклад, Пушкіна, який так любив осінь, що захоплено вигукував: "І з кожною осінню я воскресаю знову".
Я думаю, що людям потрібно довіряти,адже без довіри наш світ морально занепаде. Люди стануть самотніми і замкнутими.
По-перше,довіра-це риса характеру,яка у всі часи породжувала між людьми теплі і приємні відносини.Ця якість допомагає знайти друзів,опору та підтримку. Яскравим підтвердженням мого аргументу може бути твір П.Мирного"Хіба ревуть воли,як ясла повні..". Тут ми зустрічаємо героя,який забув, що таке довіра,що таке друзі і взагалі,що таке мораль. Він стає на шлях злочинця,забувши про людську мораль. Він перестав вірити людям,а тому, коли була потрібна до товаришів,ніхто йому не поміг. На прикладі твору бачимо,що без довіри немає друзів,а,отже,немає морального щастя та почуття захищеності у великому,жорстокому світі. По-друге,довіра вселяє тепло у серця інших людей. Веде їх за собою. У підтверддення своїх слів наведу приклад з життя М.Костомарова-відомого діяча української культури,одного з засновників Кирило-Мефодіївського братства. Його рішучий крок подарував людям віру та бажання боротися за національну свідомість та честь. Люди пішли за його словами,як за променем сонця у нічній пітьмі. Отже, довіра надзвичайно важлива якість,яка мусить бути в кожному з нас,бо вона веде нас до морального піднесення,допомагає знайти друзів і подарувати їм віру у власні переконання.