Людина як дуже численний біологічний вид впливає на природу. Звичайно, 7 мільярдів людей, що населяють планету, просто не можуть своїми продуктами життєдіяльності не робити ніякого впливу. Природа для людини є середовищем перебування, джерелом необхідних для існування ресурсів
Це здається перебільшенням, однак ледве більше 100 років тому розвиток промисловості, транспорту, енергетики, сільського господарства було куди більше низьким і не робило на екологію настільки колосального впливу. Для приклада, перший автомобіль з’явився 127 років тому, а зараз ми вже не представляємо свого життя без цього винаходу. Така ж ситуація й в інші сферах
Населення землі, поки воно було незначним, не приносило величезної втрати своїми діями, хоча вирубка лісів, рибальство, полювання, землеробство – найдавніші заняття. Зараз же вплив людини має планетарний масштаб
Ми змінили планету Земля до невпізнанності, на місці пустель з’явилися оазиси, а степів і рівнин – промислові комплекси. Все це звичайно предмет гордості людства, однак для природи такі зміни пагубні. Багато дій людини привели до зникнення сотень видів рослин і тварин, а в природі все взаємозалежно й ці зникнення спричинили інші події
Зараз багато активістів зеленого руху говорять про безповоротну зміну клімату, і якщо 20 років тому це були лише слова, те зараз практично кожний житель нашої голубой планети може на собі це відчути. Сніг випадає там, де його ніколи не було, посуха в деякий районах щороку б’є нові рекорди по тривалості, зима зі сніжн і морозної перетворюється в сльотаве й теплу, а сонячне літо – у пекельну жару спожарами.
Розвиток науки дозволяє зараз дотримуватися нових методів виробництва, заощаджувати ресурси, відновлювати руйнува_ людиною экосистемы й багато цивільних організацій рекламують ці методи, залучають до них увага громадськості, однак залишається безліч бізнесменів, підприємців, чиновників, які володіють великими компаніями й продовжують використовувати згубні для навколишнього середовища технології
И я хочу, щоб кожна людина задумалася над тим, що планета – наш будинок і зробив щось значуще, для того, щоб вона змогла впоратися з тягарем нашого впливу на неї
На мою думку, в дану тезу геній-філософ вклав наступний зміст: відкрий своє серце ближньому... твоя душа - неозорий р, самотнє его приречене блукати в безмежності цього поневіряючись від монотонності й беззмістовності власного існування.
В наші дні, досить популярним напрямком є втеча від буденності, від стереотипів, нетрадиційність поглядів, відмінність від "сірої маси" (а головне - показати свою нестандартність, наголосити на своїй "іншості"). Масовий спротив стандартам стає мейнстрімом, а отже - формує свої стандарти. Показова оригінальність - всього лиш черговий тренд. Чергова мода на чергове масове божевілля. "Сіра маса" витісняється "Кольоровою", візуально яскравішою, але все тою ж Масою. Спротив заради спротиву, "брейк зе систем, бо так треба" - така характеристика сучасних молодіжних тенденцій.
Справжня оригінальність - це діагноз. Це доля. Невідвороність. Дар, і водночас - прокляття. Не той непересічний, хто зумів виділитись з маси, а той, хто не зумів у неї вписатись. Такі люди не хизуються своєю нестандартністю, не кричать "ЯНЕМАСА!". Вони самотні від природи. Вони не потребують суспільства. Вони творці, а не творіння. Такі люди вільні від стереотипів. Це найглибша й найцінніша свобода, проти якої "все злото - лиш болото". Звідси випливає висновок: вроджена нестандартніть - неймовірний дар, що робить людину безсмертною у всіх значеннях.
Але у всього є своя ціна. Чим більша сила - тим більша відповідальність. Геніальність приречена на самотність. І якщо вище я описував самотність як блаженство, зараз пропоную заглибитись в її негативні сторони. Люська душа, як великий будинок. В ній знайдеться місце для всіх, а самотність прирікає на монотонне блукання. Ми створені, щоб любити не тільки себе, а й інших ("Всякому серцю - любов і тепло"). В цьому, на мою думку, секрет душевної гармонії, якої так шукав Сковорода: щасливий лише той, в чиїй душі є криниця, з якої в спеку можна напитись самому й напоїти друга. Свіжа благодатна вода з внутрішньої криниц стає елеєм тільки тоді, коли нею поділишся. Самотність (справжня, вроджена самотність) позбавляє людину здатності задовольнити свої суспільні інстинкти. Це створює постійну внутрішню порожнечу, відчуття неповноцінності, часто доводить до божевілля. Хтозна... можливо, саме в божевільних "розум, як чистий кришталь".
Людина як дуже численний біологічний вид впливає на природу. Звичайно, 7 мільярдів людей, що населяють планету, просто не можуть своїми продуктами життєдіяльності не робити ніякого впливу. Природа для людини є середовищем перебування, джерелом необхідних для існування ресурсів
Це здається перебільшенням, однак ледве більше 100 років тому розвиток промисловості, транспорту, енергетики, сільського господарства було куди більше низьким і не робило на екологію настільки колосального впливу. Для приклада, перший автомобіль з’явився 127 років тому, а зараз ми вже не представляємо свого життя без цього винаходу. Така ж ситуація й в інші сферах
Населення землі, поки воно було незначним, не приносило величезної втрати своїми діями, хоча вирубка лісів, рибальство, полювання, землеробство – найдавніші заняття. Зараз же вплив людини має планетарний масштаб
Ми змінили планету Земля до невпізнанності, на місці пустель з’явилися оазиси, а степів і рівнин – промислові комплекси. Все це звичайно предмет гордості людства, однак для природи такі зміни пагубні. Багато дій людини привели до зникнення сотень видів рослин і тварин, а в природі все взаємозалежно й ці зникнення спричинили інші події
Зараз багато активістів зеленого руху говорять про безповоротну зміну клімату, і якщо 20 років тому це були лише слова, те зараз практично кожний житель нашої голубой планети може на собі це відчути. Сніг випадає там, де його ніколи не було, посуха в деякий районах щороку б’є нові рекорди по тривалості, зима зі сніжн і морозної перетворюється в сльотаве й теплу, а сонячне літо – у пекельну жару спожарами.
Розвиток науки дозволяє зараз дотримуватися нових методів виробництва, заощаджувати ресурси, відновлювати руйнува_ людиною экосистемы й багато цивільних організацій рекламують ці методи, залучають до них увага громадськості, однак залишається безліч бізнесменів, підприємців, чиновників, які володіють великими компаніями й продовжують використовувати згубні для навколишнього середовища технології
И я хочу, щоб кожна людина задумалася над тим, що планета – наш будинок і зробив щось значуще, для того, щоб вона змогла впоратися з тягарем нашого впливу на неї
На мою думку, в дану тезу геній-філософ вклав наступний зміст: відкрий своє серце ближньому... твоя душа - неозорий р, самотнє его приречене блукати в безмежності цього поневіряючись від монотонності й беззмістовності власного існування.
В наші дні, досить популярним напрямком є втеча від буденності, від стереотипів, нетрадиційність поглядів, відмінність від "сірої маси" (а головне - показати свою нестандартність, наголосити на своїй "іншості"). Масовий спротив стандартам стає мейнстрімом, а отже - формує свої стандарти. Показова оригінальність - всього лиш черговий тренд. Чергова мода на чергове масове божевілля. "Сіра маса" витісняється "Кольоровою", візуально яскравішою, але все тою ж Масою. Спротив заради спротиву, "брейк зе систем, бо так треба" - така характеристика сучасних молодіжних тенденцій.
Справжня оригінальність - це діагноз. Це доля. Невідвороність. Дар, і водночас - прокляття. Не той непересічний, хто зумів виділитись з маси, а той, хто не зумів у неї вписатись. Такі люди не хизуються своєю нестандартністю, не кричать "ЯНЕМАСА!". Вони самотні від природи. Вони не потребують суспільства. Вони творці, а не творіння. Такі люди вільні від стереотипів. Це найглибша й найцінніша свобода, проти якої "все злото - лиш болото". Звідси випливає висновок: вроджена нестандартніть - неймовірний дар, що робить людину безсмертною у всіх значеннях.
Але у всього є своя ціна. Чим більша сила - тим більша відповідальність. Геніальність приречена на самотність. І якщо вище я описував самотність як блаженство, зараз пропоную заглибитись в її негативні сторони. Люська душа, як великий будинок. В ній знайдеться місце для всіх, а самотність прирікає на монотонне блукання. Ми створені, щоб любити не тільки себе, а й інших ("Всякому серцю - любов і тепло"). В цьому, на мою думку, секрет душевної гармонії, якої так шукав Сковорода: щасливий лише той, в чиїй душі є криниця, з якої в спеку можна напитись самому й напоїти друга. Свіжа благодатна вода з внутрішньої криниц стає елеєм тільки тоді, коли нею поділишся. Самотність (справжня, вроджена самотність) позбавляє людину здатності задовольнити свої суспільні інстинкти. Це створює постійну внутрішню порожнечу, відчуття неповноцінності, часто доводить до божевілля. Хтозна... можливо, саме в божевільних "розум, як чистий кришталь".
Объяснение: