Корені українського народу сягають часів, які передували добі Київської Русі. Своїми витоками наш народ тісно пов'язаний з історією слов'ян.
У далекому минулому постала усна народна творчість доби Київської Русі. Відтоді до нас дійшли легенди й перекази, дружинні, святкові, весільні пісні, билини, колядки, прислів'я, приповідки.
Чудовими пам'ятками давньоруської народної творчості є билини. Вони оспівують мужність і хоробрість богатирів, котрі самовіддано боронили рідну землю від ворогів.
Твори усної народної творчості у всіх народів передували творам писемним, першими з яких у Київській Русі стали літописи. Із виникненням писемності в Київській Русі почали записувати найвизначніші історичні факти. Записували їх або дуже стисло, або у вигляді розгорнутих оповідань ("сказань"). Згодом ці записи були об'єднані й розміщені у хронологічному порядку. Отже, літописами називається зведення у хронологічній послідовності ("за літами") коротеньких записів і докладних розповідей про історичні події.
Раннє виникнення літописів є свідченням високої культури давньоруської держави вже від початку її існування. На думку деяких дослідників, найдавніший літопис було створено за часів Аскольда у другій половині IX століття. Але він не зберігся. Першим літописом, що дійшов до нас, є "Повість минулих літ", створений на початку XII століття.
Оригінальна література Київської Русі представлена не тільки літописами. До її популярних жанрів належать церковні проповіді, повчальні та урочисті. Але перлиною давньоруської літератури є "Слово о полку Ігоревім".
Вранці-рано на світанку я співав тобі веснянку. По-світанковому джмелі гудуть. Світить сонце ясно-ясно, непогасно на весь край. А надворі було хороше-прехороше! Тепер усе по-іншому бринить. Тільки вітряк виринає де-не-де з туману. Калина у гаптованій сорочці із солов'єм зустрілась віч-на-віч. Співуча душа виливалася піснею по-солов'їному. Придесенський день в долині гасне, в хвилях низько-низько йдуть човни. В мене голочка слухняна, день у день працює зрана. У нього все виходить шиворіт-навиворіт. Щоб жити по-дворянські, працюй по-селянськи.
Корені українського народу сягають часів, які передували добі Київської Русі. Своїми витоками наш народ тісно пов'язаний з історією слов'ян.
У далекому минулому постала усна народна творчість доби Київської Русі. Відтоді до нас дійшли легенди й перекази, дружинні, святкові, весільні пісні, билини, колядки, прислів'я, приповідки.
Чудовими пам'ятками давньоруської народної творчості є билини. Вони оспівують мужність і хоробрість богатирів, котрі самовіддано боронили рідну землю від ворогів.
Твори усної народної творчості у всіх народів передували творам писемним, першими з яких у Київській Русі стали літописи. Із виникненням писемності в Київській Русі почали записувати найвизначніші історичні факти. Записували їх або дуже стисло, або у вигляді розгорнутих оповідань ("сказань"). Згодом ці записи були об'єднані й розміщені у хронологічному порядку. Отже, літописами називається зведення у хронологічній послідовності ("за літами") коротеньких записів і докладних розповідей про історичні події.
Раннє виникнення літописів є свідченням високої культури давньоруської держави вже від початку її існування. На думку деяких дослідників, найдавніший літопис було створено за часів Аскольда у другій половині IX століття. Але він не зберігся. Першим літописом, що дійшов до нас, є "Повість минулих літ", створений на початку XII століття.
Оригінальна література Київської Русі представлена не тільки літописами. До її популярних жанрів належать церковні проповіді, повчальні та урочисті. Але перлиною давньоруської літератури є "Слово о полку Ігоревім".
Вранці-рано на світанку я співав тобі веснянку. По-світанковому джмелі гудуть. Світить сонце ясно-ясно, непогасно на весь край. А надворі було хороше-прехороше! Тепер усе по-іншому бринить. Тільки вітряк виринає де-не-де з туману. Калина у гаптованій сорочці із солов'єм зустрілась віч-на-віч. Співуча душа виливалася піснею по-солов'їному. Придесенський день в долині гасне, в хвилях низько-низько йдуть човни. В мене голочка слухняна, день у день працює зрана. У нього все виходить шиворіт-навиворіт. Щоб жити по-дворянські, працюй по-селянськи.