Зробить повний синтаксичний розбир постане довкола свiт первисноi незайманостi ,де на веоховинах бiлiтимуть вiчнi снiги, звисатимуть над скелями брили , доiсторичних льодовикiв , а нижче суворих, оголених скель без кiнця темнiтимуть у далеч неторканi смерековi лiси

Я хочу сказати що потрібно цінувати кожну мить-бо життя таке коротке.Час минає. Секунда за секундаю ми старішаємо. Час нас віділля від трипільського гончара, що робить добру справу. Час минає, скрізь пальці роботящої людини, історія плине і ми не замислюємось яке життя коротке. Людина не замислюэться, що для неї гроші це б нормального прожиття. А дріб’язкові сварки і щоддене сидіння перед інтернетом – марнування і не цінування власного життя. А роблячи добрі справи,завжди пам’ятай про те що, саме ми творимо своє щастя наших дітей та внуків. Народ говорить: що цінування власного життя це і є головний скарб в пам’яті людини. Старі люди більш розуміють всі барви життя, оскільки вони розуміють,що вони своє життя прожили. Все в житті нам дається тільки раз: народження, дитинство, молодість і як не прикро старість. Читаючи хороші, мудрі, старі книги ми завжди розуміємо цінність життя взагалі. Потрібно прислухатись да старих людей вони завжди цінують моменти свого життя. Завжди пам’ятайте своїх батьків цінуйте їх адже вони цінують вас, і надіються, що ви також це будете робити. Це і є головна ціль прожити своє життя не марнуючи його, а прожити з високо піднятою головою все життя, і не втратити жодної хвилини.

Відповідь:

1. У печі щось бухнуло зашипіло засичало (М. Коцюбинський).

2. Індик крутиться та дметься, іволга летить, сміється. Мавпа

плигає стрибає, мишка з норки виглядає (О. Олесь).

З.Ну, та бабуся хоч і була замотана в хустку, а показала себе

молодчиною. (В.Винниченко).

4.І в передпокої і в коридорі було тихо (Ю.Смолич).

5. На зорі задививсь хлопчина, але своєї не знайшов

(В.-І.Антонич).

6. Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця

підступно пролитою кров'ю! (І. Франко)

7. Гуртом вибігли серни, потримтіли на тоненьких ногах, та й

почали щипати траву (М. Коцюбинський).

8. По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до

самого долу (Т. Шевченко).

9. У велике мистецтво вступав, хоч і одержимий бажанням

матеріально підтримати враз збіднілу сім'ю, але й безмірно

закоханиий у музику Іван Алчевський (А. Шелест).

10. Більше не міг сказати ні один, ні другий (І. Франко).

Пояснення: