Зробити повний синтаксичний розбыр речень за зразком:
Світить дієслівний присудок, виражений особовим дієсловом дійсного теперішнього часу недоконаного виду, кореляція - зв'язок підмета і присудка) сонце менний присудок, виражений іменником у н. в. с. р. одн.) тривожно (прилягання, обставина дії, виражена прислівником) з лазурних (узгоджене означення, виражене прикметником, узгодження повне) висот (керування слабке, прийменникове, обставина місця, виражена іменником р. в. множ. з прийменником) — речення розповідне, неокличне стверджувальне, поширене, двоскладне, повне, неускладнене.

1. Чумацький віз стиха рипить піді мною — речення розповідне, неокличне поширене, двоскладне, повне.
2. Знайомі люди і дерева на вільній батьківській землі — речення розповідне, неокличне поширене, односкладне, повне, ускладнене однорідними підметами.
3. Виявлення людини в розумових прагненнях - чи це не найскладніша проблема сфери виховного процесу?
4. До генерала в двір заходить четверо немолодих уже колгоспників.

Вліту в селі йдуть жнива,і всі люди,від старого до малого на нивах.Женці за цілий день лише раз сіли ваддихнути і перекусити.Наталка із торби дістала учорашній черствий хліб,до хліба жовте,від сонця,сало.Підобідували швиденько і мовчки,бо ще багато було роботи.За роботою вони і не замітили,що вже вечоріє.Всі заморені, поволі їдуть додому.Наталку, до себе повечеряти за подруга.Вона знає,що Наталка залишилась сиротою і їй нікому приготувати їжу.Повечерявши,Наталка поклала свої шершаві,зморені руки на стіл,і сиділа в задумі.Вона згадувала свою маму...

Перед мною картина   монастирського "запорожець". з першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань.  сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях. запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас.  картина а. монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас сво\ життя, щоб ми жили вільно.