Зробити розрахунок тексту за формулою індексу туманності Перед тим як щось читати, треба з’ясувати чи воно вам треба. Це іноді важко зробити, поки не
почнеш читати, але зазвичай люди підсвідомо це роблять, беручи до уваги інформацію що містить
обкладинка, дізнаючись щось про автора (хто він, звідки, його вік і т.п.), оцінюючи об’єм книжки,
переглядаючи окремі уривки щоб дізнатись яким стилем книжка написана. Можна прийняти до
уваги хто вам радить цю книжку, якщо ви знаєте зацікавлення цієї людини і знаєте за якими
критеріями вона підбирає собі літературу.
Читання повинно мати якусь мету. З читання просто так користі буде мало, а книжка буде нудною,
бо ви не будете до кінця вірити що вона наблизить вас до вашої цілі. Навіть якщо мета – здати
екзамен, цю мету треба чітко осмислити і дати собі зрозуміти що без читання цього не досягти.

Дуже красивим пейзажем є карпатський пейзаж Романа Сельського. Цей талановитий художник був відомий своєю любов’ю до Карпат, куди він дуже часто приїздив у пошуках натхнення. Його любов, прагнення донести чистоту та велич карпатської природи були детально зображені на полотні.Дивлячись на картину, одразу сповнюєшся кришталево чистим повітрям Карпат. Одразу хочеться самому опинитися у такому казковому місці. Дерева на передньому плані ще більше підкреслюють і без того величні гори – великі, із засніженими вершинами, вони таять у собі вікову мудрість природи. Треба зазначити, що незважаючи на присутність червоних відтінків, картина не викликає почуття тривоги, навпаки, своїми майстерними штрихами митець створює тишу та спокій. Спадають на думку маленькі села, що причаїлися між гір. Хочеться зануритися в цей дихаючий природною рівновагою світ, щоб віднайти свій зв'язок з самим собою.Карпатський пейзаж Романа Сельського є дійсно дивовижним та надихаючим на захопленість чарівністю світу та красою природи.

Бувають абсолютно несподівані зустрічі. Така незвично цікава зустріч була у мене зовсім недавно. Я зустрів дивного людини.Я зіткнувся з цим хлопчиком на нашій сходах , коли виносив сміття . Я відразу звернув увагу на його очі – вони були безмежно -сині , ніби я глянув у глиб моря.- Привіт ! – Сказав я , від несподіванки ледь не упустивши відро для сміття.А хлопчик відповів так культурно і ввічливо , що мені стало не по собі :- Добрий Вам день!Ми розговорилися , і я дізнався про нового знайомого таке , що виділило його відразу з числа всіх моїх друзів , дружбою з якими я теж, звичайно , дорожу .Саша , так звали мого знайомого , навчався в незвичайному місці . Я й не знав , що ще існують парафіяльні школи ! Але, виявляється , такі є , і в одній з них навчався Сашко. « Тому що у мене тато священик , та й я сам вірую » , – пояснив хлопчик з блакитними очима. Це «вірую » вразило мене наповал. Це було так цікаво – розмовляти з глибоко віруючою людиною !З розмов зі своїм новим сусідом я дуже багато чого дізнався про життя , про Бога , про релігійних заповідях . І всі слова Саші були глибоко відчуті й не такі вимучені і нецікаві , як це зазвичай буває , коли дорослі починають нам , дітям , розповідати про Бога і релігії. Я дуже радий , що у мене є тепер такий друг , і вдячний тій випадковій зустрічі !