Складні слова утворені повторенням тих самих слів, синонімів або антонімів пишуться через дефіс.
Але! Якщо складне слово утворення повторенням тих самих слів, але в різних відмінках, пишемо ОКРЕМО:
честь честю (Н.в+О.в.), кінець кінцем (Н.в.+О.в.), раз у раз (Н.в.+Зн.в.), нога в ногу (Н.в.+Зн.в.), рік у рік (Н.в.+Зн.в.)
Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, сам-один, видимо-невидимо.
Давним-давно - прислівник, який є незмінний да й ще і синонімічним, за правилом ми пишемо його через дефіс.
Честь честю - також прислівник, який утворений поєднанням двох іменників, які можуть відмінюватися. Так як вони різні за відмінками - ми пишемо цей прислівник окремо, за правилом.
Можливо ,всі ми любимо дуже сніг...Він такий пухкий та не важкий ,що хочеться кружляти разом із ним. Сьогодні зранку сонце над містом ще блиснуло,і там освітилися та забіліли ніздрюваті латки снігу по околиці. Та у раз небо затяглося білими хмарами ,ніби на обрії принишкло й розсіялося молочним туманом. Ліниво посипало снігом.
СПершу сніжинки різко по одній кружляли у висоті політували ,як тільки дихав вітерець ,пушинками падали на почорнілу прИмерзлу землю,на місЬку вулИцю ,на затоптані каламутні галявИнки, по скверах і квітниках. Миколка зІщулився громадкою перед самим вікном вЕликої кімнати, прИтулив чоло до шиби так, що торкаєтЬся скла і носом,дивиТЬся і йому прИємно ,коли чує прохолоду на тілі, раптом все ніби іде обЕртом, коли прИПлющує повіки бачИтЬ одні тілЬки літаючі і пЕрЕлітаючі сніжинки.
Забавним видаєтЬся танок сніжинок, химерними здаютЬся дахи будинків ,ген-ген, далекО-далеко покрівлі позастИГАЛИ ваЖкими чЕ ..рвоними хвилями. Чомусь мЕ...тушливими і неспокійними йому в.ВижаютЬся прохожі на вулИці ,раптом йому шкода вИ.соких гінких осокорів, що тепер у бЕрЕзневий ще холодний ранок сКидаютЬСя на уряд лицарів пошарпаних обідраних з бою. В уяві хлопчЕняточки виринаютЬ осокори зЕленими, бо так йому здається краще, він саме хоче, щоб вони були не голі ,а пишні ,кучЕряві юнаряджЕ.ні.
Складні слова утворені повторенням тих самих слів, синонімів або антонімів пишуться через дефіс.
Але! Якщо складне слово утворення повторенням тих самих слів, але в різних відмінках, пишемо ОКРЕМО:
честь честю (Н.в+О.в.), кінець кінцем (Н.в.+О.в.), раз у раз (Н.в.+Зн.в.), нога в ногу (Н.в.+Зн.в.), рік у рік (Н.в.+Зн.в.)
Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, сам-один, видимо-невидимо.
Давним-давно - прислівник, який є незмінний да й ще і синонімічним, за правилом ми пишемо його через дефіс.
Честь честю - також прислівник, який утворений поєднанням двох іменників, які можуть відмінюватися. Так як вони різні за відмінками - ми пишемо цей прислівник окремо, за правилом.
Відповідь:
Можливо ,всі ми любимо дуже сніг...Він такий пухкий та не важкий ,що хочеться кружляти разом із ним. Сьогодні зранку сонце над містом ще блиснуло,і там освітилися та забіліли ніздрюваті латки снігу по околиці. Та у раз небо затяглося білими хмарами ,ніби на обрії принишкло й розсіялося молочним туманом. Ліниво посипало снігом.
СПершу сніжинки різко по одній кружляли у висоті політували ,як тільки дихав вітерець ,пушинками падали на почорнілу прИмерзлу землю,на місЬку вулИцю ,на затоптані каламутні галявИнки, по скверах і квітниках. Миколка зІщулився громадкою перед самим вікном вЕликої кімнати, прИтулив чоло до шиби так, що торкаєтЬся скла і носом,дивиТЬся і йому прИємно ,коли чує прохолоду на тілі, раптом все ніби іде обЕртом, коли прИПлющує повіки бачИтЬ одні тілЬки літаючі і пЕрЕлітаючі сніжинки.
Забавним видаєтЬся танок сніжинок, химерними здаютЬся дахи будинків ,ген-ген, далекО-далеко покрівлі позастИГАЛИ ваЖкими чЕ ..рвоними хвилями. Чомусь мЕ...тушливими і неспокійними йому в.ВижаютЬся прохожі на вулИці ,раптом йому шкода вИ.соких гінких осокорів, що тепер у бЕрЕзневий ще холодний ранок сКидаютЬСя на уряд лицарів пошарпаних обідраних з бою. В уяві хлопчЕняточки виринаютЬ осокори зЕленими, бо так йому здається краще, він саме хоче, щоб вони були не голі ,а пишні ,кучЕряві юнаряджЕ.ні.
Пояснення: