Зробити синтаксичний розбір поданих речень за зразком У Стеблеві, де кінчається містечко, де Рось розливається з тісних берегів, є дуже гарне місце (І. Нечуй-Левицький).
Люди охоче погоджуються з тим, що твердить їх приятель, проте наперед відкидають те, про що говорить несимпатична для них особа або супротивник (І. Томан).
Місяць світив так ясно, що можна було розгледіти кожен кущик полину, який тільки й ріс тут на пересохлій землі.​

Настоящая зима приходит внезапно. Она то предшествует, то запаздывает от календаря.

Уже осень закончила все художественные дела. Уснула без теплого солнца природа в ожидании зимы. Еще вчера все было мрачным, а сегодня летят первые белые снежинки. Они кружатся в легком танке. Первые смельчаки опускаются на тропы, дома, теплые человеческие руки. Быстро исчезают талой водой. И их победное шествие предвещает приход зимы. Количество снежинок все увеличивается. И вот уже дома надели белые шапки, деревья - шубки, дороги - ковры.

Белая пора - время для развлечений на санках, лыжах, коньках.

На світі існує невидима сила. Вона є водночас зброєю та лікарем. Вона здатна змінювати світ та зцілювати душі. Ця сила є словом. Є навіть приказка: “слово — вершина людського”. Я з нею цілком згодний. Слово — одне з найвищих досягнень людей.

Особливо велике значення для людини має рідне слово. Його дитина чує ще в колисці від мами, потім вперше вимовляє його своїми вустами, а потім вчиться розбирати його літери у книгах. З рідним словом виростає людина, особистість.

Що це таке — слово? “Словом можна вбити, словом можна врятувати, словом можна з собою ціле військо скликати!” - такі рядки поети присвячують йому. Одне тільки слово може збудити в людині відчай або лють. А може підбадьорити, надихнути, повернути до життя.