Зробити синтаксичний розбір речень: На призьбі сиділи маленькі діти. Селища, натомлено поринувши в сон, тихо спочивали. Ми з тобою неспішно йдемо в саду. Ніхто не з'явився вчасно.
В житті людини є кілька дуже важливих речей – це друзі, кохані, родичі. А ще є рідна країна, де вона народилися, де їй належить жити, у чию долю та розвиток робити свій внесок. Моя країна – Україна! Я кохаю свою Батьківщину всім серцем, незважаючи ні на що.
Моя країна – приклад великої мужності, витривалості та духовності. Моя країна йшла крізь століття дуже важким шляхом. Українці завжди славилися своєю великою внутрішньою силою, неповторною культурою, співучою мовою та високими стандартами моралі. Відкриті, чесні та доброзичливі, вони не раз ставали жертвами жорстокого насильства з боку агресивних сусідів та іноземців-загарбників. Та українці самовіддано боролися за своє майбутнє і краще життя для своїх дітей.
Я люблю Україну! Це моя країна до останнього жителя маленького села, до останньої сторінки творів української літератури, до останнього подиху. Твоя історія надихає на великі вчинки, твоє змучене культурне обличчя закликає віднайти сили, щоб творити самому, твоя мова чарує та надихає зберегти її в устах дітей.
Я кохаю тебе, моя рідна Україна! Я в захваті від твоєї гармонійної природи, яка не раз оживала на сторінках моїх улюблених книжок. Я стаю на колінах, відчуваючи силу твоєї землі, що годувала моїх пращурів багато століть.
Я знаю, що ти переживаєш важкі часи знову. Багато людей геть зневірилося в тобі, хтось навіть соромиться того, що є твоїм громадянином. Але я вірю! Вірю в те, що усі бурі вщухнуть, що ти знов скинеш з себе увесь тягар політичних карнавалів, що ми гаємо сьогодні. Що ти знов засяєш новими яскравими гранями твоєї краси. Я вірю, і я з тобою, моя рідна Україна!
1. Ви (2 ос, мн., Н.в.) мене (1 ос, одн., Зн.в.) просіть, а я (1 ос, оди., Н.в.) наче не хочу. 2. Ми (7 ос, мн., Н.в.) з тобою (2 ос, одн., Ор.в.), як риба з водою. 3. Комусь ніяково, а мені (1 ос, одн., Д.в.) однаково. 4. Є квас, та не для вас (2 ос, мн., Р.в.). 5. Ти (2 ос, одн., Н.в.) розказуєш йому (3 ос, одн., Д.в.) про образи, а він (3 ос, одн., Н.в.) тобі (2 ос, одн., Д.в.) про гарбузи. 6. Хоч поганий тин, та затишно за ним (3 ос, одн., Ор.в.). 7. Хата з дітьми - базар, без них (З ос, мн., Р.в.) - пустка.
В житті людини є кілька дуже важливих речей – це друзі, кохані, родичі. А ще є рідна країна, де вона народилися, де їй належить жити, у чию долю та розвиток робити свій внесок. Моя країна – Україна! Я кохаю свою Батьківщину всім серцем, незважаючи ні на що.
Моя країна – приклад великої мужності, витривалості та духовності. Моя країна йшла крізь століття дуже важким шляхом. Українці завжди славилися своєю великою внутрішньою силою, неповторною культурою, співучою мовою та високими стандартами моралі. Відкриті, чесні та доброзичливі, вони не раз ставали жертвами жорстокого насильства з боку агресивних сусідів та іноземців-загарбників. Та українці самовіддано боролися за своє майбутнє і краще життя для своїх дітей.
Я люблю Україну! Це моя країна до останнього жителя маленького села, до останньої сторінки творів української літератури, до останнього подиху. Твоя історія надихає на великі вчинки, твоє змучене культурне обличчя закликає віднайти сили, щоб творити самому, твоя мова чарує та надихає зберегти її в устах дітей.
Я кохаю тебе, моя рідна Україна! Я в захваті від твоєї гармонійної природи, яка не раз оживала на сторінках моїх улюблених книжок. Я стаю на колінах, відчуваючи силу твоєї землі, що годувала моїх пращурів багато століть.
Я знаю, що ти переживаєш важкі часи знову. Багато людей геть зневірилося в тобі, хтось навіть соромиться того, що є твоїм громадянином. Але я вірю! Вірю в те, що усі бурі вщухнуть, що ти знов скинеш з себе увесь тягар політичних карнавалів, що ми гаємо сьогодні. Що ти знов засяєш новими яскравими гранями твоєї краси. Я вірю, і я з тобою, моя рідна Україна!
1. Ви (2 ос, мн., Н.в.) мене (1 ос, одн., Зн.в.) просіть, а я (1 ос, оди., Н.в.) наче не хочу. 2. Ми (7 ос, мн., Н.в.) з тобою (2 ос, одн., Ор.в.), як риба з водою. 3. Комусь ніяково, а мені (1 ос, одн., Д.в.) однаково. 4. Є квас, та не для вас (2 ос, мн., Р.в.). 5. Ти (2 ос, одн., Н.в.) розказуєш йому (3 ос, одн., Д.в.) про образи, а він (3 ос, одн., Н.в.) тобі (2 ос, одн., Д.в.) про гарбузи. 6. Хоч поганий тин, та затишно за ним (3 ос, одн., Ор.в.). 7. Хата з дітьми - базар, без них (З ос, мн., Р.в.) - пустка.