Освіченість і мудрість – такі різні поняття й такі взаємозалежні. Мудрість, безумовно, розвивається з освіченості. Через певний набір навичок, умінь, особливих знань ми стаємо більш розвиненими. Це формує в нас особистість, допомагає з легкістю справлятися з життєвими труднощами. Та все ж, що ж нині важливіше – бути освіченим чи мудрим?
Щоб відповісти на це питання, достатньо пригадати повість Ольги Кобилянської «Людина». Пам’ятаєте головну героїню Олену? Красива, розумна, освічена дівчина, яка самостійно зуміє себе забезпечити. Здавалося б, їй нічого не потрібно. Та попри все Олена вчиняє вкрай немудро. Шлюб за розрахунком не подарує дівчині справжнього щастя.
Ще одним прикладом справжньої мудрості є Роксолана з роману Павла Загребельного. Своїм розумом і правильною подачею дівчина зуміла не просто освоїтися на чужині, а й стати єдиною коханою турецького султана.
Як бачимо, освіта – це лише процес засвоєння знань. І неосвічена людина інколи навіть є мудрішою. Адже вона не просто засвоює знання, а й добре застосовує їх на практиці. Тому мудрість вважається поняттям ширшим і важливішим. Мудра людина добре засвоює знання, вміє розставляти пріоритети, приймає правильні рішення.
Отже, варто бути і мудрим, і освіченим одночасно. Тому що ці близькі поняття до правильно орієнтуватися в житті.
Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"
До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...
Освіченість і мудрість – такі різні поняття й такі взаємозалежні. Мудрість, безумовно, розвивається з освіченості. Через певний набір навичок, умінь, особливих знань ми стаємо більш розвиненими. Це формує в нас особистість, допомагає з легкістю справлятися з життєвими труднощами. Та все ж, що ж нині важливіше – бути освіченим чи мудрим?
Щоб відповісти на це питання, достатньо пригадати повість Ольги Кобилянської «Людина». Пам’ятаєте головну героїню Олену? Красива, розумна, освічена дівчина, яка самостійно зуміє себе забезпечити. Здавалося б, їй нічого не потрібно. Та попри все Олена вчиняє вкрай немудро. Шлюб за розрахунком не подарує дівчині справжнього щастя.
Ще одним прикладом справжньої мудрості є Роксолана з роману Павла Загребельного. Своїм розумом і правильною подачею дівчина зуміла не просто освоїтися на чужині, а й стати єдиною коханою турецького султана.
Як бачимо, освіта – це лише процес засвоєння знань. І неосвічена людина інколи навіть є мудрішою. Адже вона не просто засвоює знання, а й добре застосовує їх на практиці. Тому мудрість вважається поняттям ширшим і важливішим. Мудра людина добре засвоює знання, вміє розставляти пріоритети, приймає правильні рішення.
Отже, варто бути і мудрим, і освіченим одночасно. Тому що ці близькі поняття до правильно орієнтуватися в житті.
Объяснение:
Объяснение:
Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"
До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...