Осінь - осені (і-е), село - сільський (е-і), дорога - доріжка - у дорозі (г-ж-з), книга - книжечка - у книзі (г-ж-з), муха - мушка - мусі (х-ш-с), кожух - кожушок - у кожусі (х-ш-с), плуг - плужок - на плузі (г-ж-з). 1. Із приходом осені почало холоднішати. 2. Сільський голова повідомив про зміни місцевого самоврядування. 3. Перед нами розкинулась широка доріжка. / У дорозі ми зустріли вовка. 4. Мені в руки попалась дуже цікава книжечка. / Я прочитав в книзі про устрій світу. 5. На вулиці літала мушка. / У нашому місті поставили пам'ятник мусі. 6. Із приходом холодів мені знадобився кожушок. / Дідусь сидів у кожусі. 7. Тато купив ручний плужок для підгортання картоплі. / На плузі було написано, кому належить це сільськогосподарське знаряддя.
Одного разу моя однокласниця розповіла нам про історі з життя її прадіда. Звичайно,це було історія героя і,здавалося, вигадана казочка. Але всім сподобалося слухати небелиці однокласниці,а мені захотілося дізнатися історію хоча б бабусі чи дідуся і наступного дня я підійшов і запитав її: "Чи була у тебе цікава історія з життя?" Бабуся заходилася розповідати.
Було це давно,ще коли моя бабуся була юною. Вона розповіла мені свою життєву ситуацію,яка навчила мене шанувати людей. Вчилася вона у славнозвісному місці лева,на медсестру. Одного разу вона поверталася з пар додому, до гуртожитка,коли раптом побачила,як двоє високих розфарбованих білявок чіплялися і лаяли якусь низеньку худеньку дівчинку. Звичайно,бабуся підійшла розібратися,щоб ті двоє відчепишся від бідолашної.
В продовж бабусеної розмови з дівчатами вони не одноразово лаяли її,мовляв іди куди йшла. Моя бабуся не любила несправедливість і, звичайно,вона б не відступила від своєї позиції.
Все, здавалося,ішло до завершення,коли раптом одна з білявок вчепилася до бабусі з криком: "Я не ясно сказала?". Так і почалася бійка. Бабуся схопила бідолашну дівчину за руку і вони побігли куди подалі від злих блондинок. Бабуся запросила дівчину,яку звали Ліля до своєї скромної кімнатчини,напоїла теплим чаєм і Ліля розповіла,що ті дві білявки причепилися до неї через те,що її дід директор університету. Вони погано вчилися,прогулювалися пари і хотіли,щоб вона, Ліля, замовила за них словечко перед дідусем. Ліля цього не хотіла тому і не поступалася своєю позицією. Наступного дня бабуся зустрілася із Лілею в університеті. Як виявилось, тих двох білявок ще вчора відчислили за безкінечні прогули пар. У бабусі і Лілії виявилося багато спільного і вони почали товаришувати,поки їхнє спілкування не переросло у міцну дружбу,що тривала й до сьогодні.
Звичайно, історія моєї бабусі не є героїчною,проте вона вчить людяності і справедливості.
Осінь - осені (і-е), село - сільський (е-і), дорога - доріжка - у дорозі (г-ж-з), книга - книжечка - у книзі (г-ж-з), муха - мушка - мусі (х-ш-с), кожух - кожушок - у кожусі (х-ш-с), плуг - плужок - на плузі (г-ж-з).
1. Із приходом осені почало холоднішати.
2. Сільський голова повідомив про зміни місцевого самоврядування.
3. Перед нами розкинулась широка доріжка. / У дорозі ми зустріли вовка.
4. Мені в руки попалась дуже цікава книжечка. / Я прочитав в книзі про устрій світу.
5. На вулиці літала мушка. / У нашому місті поставили пам'ятник мусі.
6. Із приходом холодів мені знадобився кожушок. / Дідусь сидів у кожусі.
7. Тато купив ручний плужок для підгортання картоплі. / На плузі було написано, кому належить це сільськогосподарське знаряддя.
Одного разу моя однокласниця розповіла нам про історі з життя її прадіда. Звичайно,це було історія героя і,здавалося, вигадана казочка. Але всім сподобалося слухати небелиці однокласниці,а мені захотілося дізнатися історію хоча б бабусі чи дідуся і наступного дня я підійшов і запитав її: "Чи була у тебе цікава історія з життя?" Бабуся заходилася розповідати.
Було це давно,ще коли моя бабуся була юною. Вона розповіла мені свою життєву ситуацію,яка навчила мене шанувати людей. Вчилася вона у славнозвісному місці лева,на медсестру. Одного разу вона поверталася з пар додому, до гуртожитка,коли раптом побачила,як двоє високих розфарбованих білявок чіплялися і лаяли якусь низеньку худеньку дівчинку. Звичайно,бабуся підійшла розібратися,щоб ті двоє відчепишся від бідолашної.
В продовж бабусеної розмови з дівчатами вони не одноразово лаяли її,мовляв іди куди йшла. Моя бабуся не любила несправедливість і, звичайно,вона б не відступила від своєї позиції.
Все, здавалося,ішло до завершення,коли раптом одна з білявок вчепилася до бабусі з криком: "Я не ясно сказала?". Так і почалася бійка. Бабуся схопила бідолашну дівчину за руку і вони побігли куди подалі від злих блондинок. Бабуся запросила дівчину,яку звали Ліля до своєї скромної кімнатчини,напоїла теплим чаєм і Ліля розповіла,що ті дві білявки причепилися до неї через те,що її дід директор університету. Вони погано вчилися,прогулювалися пари і хотіли,щоб вона, Ліля, замовила за них словечко перед дідусем. Ліля цього не хотіла тому і не поступалася своєю позицією. Наступного дня бабуся зустрілася із Лілею в університеті. Як виявилось, тих двох білявок ще вчора відчислили за безкінечні прогули пар. У бабусі і Лілії виявилося багато спільного і вони почали товаришувати,поки їхнє спілкування не переросло у міцну дружбу,що тривала й до сьогодні.
Звичайно, історія моєї бабусі не є героїчною,проте вона вчить людяності і справедливості.