Зробити синтаксичний розбір речення, накреслити схему.

Перетворюючи наш, в минулому, хліборобський край на індустріальний я хочу-- щоб збереглася родючість наших чорноземів, хочу зберегти для нащадків і красу нашого поля і золотий колос і червону калину і зелені верби над ставом, хочу щоб цвіла край шляху квітка і гула над нею працьовита бджола і жайворон співав у високій блакиті.

Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.

Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.

Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.

А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.

Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!

Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!

1.Визорилось небо,поля потонули в імлі,у синіх смереках.

2.Місяць на небі,зіроньки сяють,тихо по морю човен пливе.

3.Пригріло сонечко,обсохла земля,потягло орача в поле.

4.Настало літо,й настали жнива.

5.Літо дбає-зима поїдає.

6.Стихла пісня-тихо стало над степом.

7.Добре бідному:в нього від багатства голова не болить.

8.Піднімаються грози на тлі вечорів,у тих грозах серця позливались громами.

9.У прибережних вербах щебече птастство.зелений комиш стоїть нерухомою лавою.

10.У пробуджену ниву лягають зернини,в своє лоно приймає їх тепла  рілля..