ерше слово людини – мама. Кожна дитина у світі хоча б раз на день говорить це слово. Його розуміють у всіх країнах, і навіть звучить воно майже однаково у більшості мов. Скільки творів та віршів, поем та романів присвячено любові до матері. Саме слово мама ніби вміщує щось таке ніжне і тепле. І одразу в уяві з’являється її тендітний та ніжний образ.
Що може біти ріднішим за матусині руки? Коли тобі сумно вони зігрівають тебе обіймами. Що може бути ласкавішим за матусині очі? Вони осяюють світ навколо тебе. Немає нічого щасливішого, ніж мить коли матуся посміхається. І навіть коли вона сердиться - ближчої людини не існує.
Матері дають нам життя. Вони плекають нас з першої миті нашого існування. І ніхто не розуміє нас краще за маму. Вона завжди поряд, завжди до Вона готує найкращі страви і дає наймудріші поради. Вона пишається нашими досягненнями і хвилюється, коли нас немає вдома. Вона любить нас понад усе і навіть більше.
Мама вчить нас найголовнішим людським якостям – доброті, чесності, порядності та людяності. Вона відкриває для нас життєвий шлях, допомагає на заблукати на ньому. Тому потрібно зробити все для того, щоб вона завжди могла нами пишатися і якнайменше журилась через наші невдачі.
Для мене немає ближчої людини за мою матусю. Вона мій друг, соратник та однодумець, мій промінь сонця, моя наснага. Моя мама – найкраща в світі!
- Привет! Я Миша. Ты из какого города приехал?
- Я из Ростова-на-Дону. А ты?
- А я из Красноярска.
- В Сибири! Как интересно! Я в Сибири вообще еще не бывал. А ты бывал в Ростове когда-нибудь?
- Однажды я был в Таганроге у родственников. Мы летели самолетом. И самолет садился в Ростове, а оттуда мы ехали в Таганрог на машине.
- То есть ты был у нас проездом!
Ага! Правда, города почти не видел. Тогда уже темно было. И когда назад в аэропорт ехали, то тоже видел Ростов только мельком. Большой город!
- А в Красноярске есть река? Извини, я не очень хорошо географию знаю.
- Да, конечно! Енисей! Водная артерия Восточной Сибири!
- А у нас Дон, как из названия ясно!
- Ага, а в Таганроге – там и море есть. Азовское.
- Искупаться успел?
- Да! Мы в августе прилетали, во второй половине. У нас в Красноярске вечера уже прохладными стали, а в Таганроге – жара!
ерше слово людини – мама. Кожна дитина у світі хоча б раз на день говорить це слово. Його розуміють у всіх країнах, і навіть звучить воно майже однаково у більшості мов. Скільки творів та віршів, поем та романів присвячено любові до матері. Саме слово мама ніби вміщує щось таке ніжне і тепле. І одразу в уяві з’являється її тендітний та ніжний образ.
Що може біти ріднішим за матусині руки? Коли тобі сумно вони зігрівають тебе обіймами. Що може бути ласкавішим за матусині очі? Вони осяюють світ навколо тебе. Немає нічого щасливішого, ніж мить коли матуся посміхається. І навіть коли вона сердиться - ближчої людини не існує.
Матері дають нам життя. Вони плекають нас з першої миті нашого існування. І ніхто не розуміє нас краще за маму. Вона завжди поряд, завжди до Вона готує найкращі страви і дає наймудріші поради. Вона пишається нашими досягненнями і хвилюється, коли нас немає вдома. Вона любить нас понад усе і навіть більше.
Мама вчить нас найголовнішим людським якостям – доброті, чесності, порядності та людяності. Вона відкриває для нас життєвий шлях, допомагає на заблукати на ньому. Тому потрібно зробити все для того, щоб вона завжди могла нами пишатися і якнайменше журилась через наші невдачі.
Для мене немає ближчої людини за мою матусю. Вона мій друг, соратник та однодумець, мій промінь сонця, моя наснага. Моя мама – найкраща в світі!