Зробити синтаксичний розбір речення і схему речення : земля була суха, ранкове повітря легке і напрочуд прозоре, спориш над дорогою -зелений , а дерева над окопом плелися так густо, що дівчина йшла, немов у лісі.​

План – это перечень основных смысловых блоков текста. Составление плана имеет большое значение при подготовке текста. Пункты плана – это ориентиры, которые автору двигаться в нужном направлении – к задаче, поставленной перед текстом.

Текст, написанный без плана, напоминает поток сознания. Невозможно уловить его центральную идею, а следить за развитием мысли – крайне сложно. Такой текст имеет право на жизнь в художественной литературе, но в сфере бизнеса или науки он неприемлем. В данной статье мы рассмотрим виды планов, разберем, как составить план текста, проанализируем примеры планов.

Яка пречудова весна!

Чисте небо, море блакиті, м’яке сонячне світло, перша зелень

на деревах. Та майже прозора зелень чомусь хвилює Івана, він

дивуючись дивився й дивився б на неї. Дерева, ще недавно

похмурі й кострубаті, стали м’які, вони схожі на хмари світло-зеленого диму, що здійметься дороги.

Коло Будинку Творчості Іван спустився по кручі донизу

й неначе опинився на безлюдному острові. Хіба що рівний

постійний гуркіт автомашин нагадував про те, що цей острів

звідусюди оточенний містом. Він ішов усе далі й далі по кручі,

машинний гул ставав тихіший проте не пропадав. Та про нього

можна забути, не згадувати, бо тут таки є справді царство природи.

Підсвічене промінням, ясно сяяло молодесенька листя

на гіллі й звідусюди линув щебет пташок. Пташинні пісні

неначебто відкривали йому щось у його єстві якусь не ясну

глибину журливий щем. І він хотів щоб так тривало довго.

Приємно було думати про те, що не всі відчуття вже знайомі

йому, як і не всі відтінки старих відчуттів. А тому-то очевидно,

він ще не розвивається не пізнав цей світ і самого себе до кінця…

У все навколо: пташині голоси, сяяння молодого листя,

підбадьорлива свіжість квітневого повітря відкривались

перед хлопцем по-новому. Відкривались водночас не

втрачаючи своєї таємниці своєї споконвічники загадки. І Іван

думав, що либонь ніхто невзмозі проникнути в

найсокровеніші тайники природи. Йдучи поміж тихих

дерев на дніпровській кручі, бачачи віддалік за гіллям

неабиякої синяви річку могутній плин її води, хлопець немов

зазирав не тільки у весняну душу природи, а й у свою

весняну душу, в якій так само відбивалися зміни.