Відповідь: Есе «Слово - носій добра, істини і краси»
Спочатку було Слово – так починається мудра та таємнича, священна для багатьох книга Біблія. Ця фраза розуміється людьми по-різному, проте все ж таки, мабуть, недарма вона там є. І це підкреслює неабияку важливість та можність слова в житті людей. Таке просте, звичне явище для кожного – слово, мова, можливість мовлення – таїть у собі велику силу. Доречне слово може змінити життя людини та цілий світ.
Кажуть, словом можна вбити, а можна зцілити. Влучні слова здатні достукатися до серця та голови людини у відчаї, до зібратися та знайти вихід із складної ситуації. Ласкаве слово близької людини може покращити настрій, підняти самооцінку та відродити віру в себе. Буває, мимохідь вимовлене добре слово дає людині наснаги змінити життя на краще. Особливо важливо чути добрі слова на свою адресу дітям від батьків, бо саме вони є провідниками та помічниками у доросле життя.
Ось на які великі справи здатне слово. На жаль, воно також здатне робити боляче, знищувати душу людини, маніпулювати її свідомістю – усе залежить від того, хто те слово говорить та з якою метою. Тож давайте берегти у собі людину, робити добро іншим та собі, покращувати наш світ для кожного, і нехай велика сила Слова нам у тому допомагає.
Проблема, що постала в сучасному світі досить гостро – це проблема байдужості нашого суспільства. Люди перестали звертати увагу на чужий біль і чужі проблеми, люди просто живуть своїм життям і не хочуть брати на себе ініціативи та відповідальність за когось чи за щось. І така поведінка сучасного суспільства, на жаль, стає нормою і породжує коріння зла.
Людська байдужість – це страшна хвороба, якою заражена більшість населення планети. Постійна заклопотаність, велика кількість проблем, недовіра до навколишнього світу – це все робить нас байдужими. Досить часто нам простіше не звертати увагу та уникати негативних емоцій чи зайвого клопоту аби лише не задати собі нових проблем.
Важливо те, що не тільки молоді люди є такими, а й у великій своїй більшості люди більш старшого віку стали байдужими до оточуючого середовища. А що вже говорити про молодь, коли покоління, що їх виховує таке.
Мені здається, багато чого починається зі звичайного егоїзму, що заклався ще у дитячому віці. Власне «я» стає у людей понад усе на світі. Можливо, зараз час такий? Я не маю великого досвіду, щоб порівняти і зробити аналіз. Але дідусь часто говорив мені, що раніше люди були довірливіші, добріші, уважніші. Він казав, що люди допомагали один одному і не просили за це плати чи відпрацювання. А тепер багатьох так і виховують: покладайся тільки на себе, нічого для інших задарма не роби, до ншому – відбереш у себе.
Була у мене однокласниця, одна з кращих подруг у школі. Дуже приємна особа і спілкуватися з нею легко. Вона дуже добре навчалася, відмінниця з усіх предметів, і крім того, що мала хороші оцінки, вона розумілася на тому, що вчить. Але коли доходило до того, що у неї прохали про до розібратися у новій темі чи просили до детальніше щось пояснити, вона завжди відповідала, що сама не розуміє чи прямо в очі говорила, що невідмовиться від шоколадки. І цей егоїзм, цю байдужість до людей вона залишила у собі і до сьогодні.
Ось з такої «маленької» байдужості починається байдужість велика, більш серйозна, яка переростає у холодний, бездушний розрахунок у стосунках з будь-якою людиною, у бажання вбачати в усьому джерело матеріальних благ.
Нам головне зупинити цей процес у собі. Слід розуміти, що коли вам не шкода безпритульну людину, безпритульну тварину чи вам просто плювати на оточення – ви перетворюєтесь на байдужу, егоїстичну людину чи, що гірше, вже є нею.
У нашому житті дуже багато людей, які потребують нашої до турботи! Навіть просто нашої уваги. Якщо ти не будеш байдужим, життя обов’язково обернеться до тебе світлим боком. Однак хороші вчинки робляться не за розрахунком, а за покликом душі.
Відповідь: Есе «Слово - носій добра, істини і краси»
Спочатку було Слово – так починається мудра та таємнича, священна для багатьох книга Біблія. Ця фраза розуміється людьми по-різному, проте все ж таки, мабуть, недарма вона там є. І це підкреслює неабияку важливість та можність слова в житті людей. Таке просте, звичне явище для кожного – слово, мова, можливість мовлення – таїть у собі велику силу. Доречне слово може змінити життя людини та цілий світ.
Кажуть, словом можна вбити, а можна зцілити. Влучні слова здатні достукатися до серця та голови людини у відчаї, до зібратися та знайти вихід із складної ситуації. Ласкаве слово близької людини може покращити настрій, підняти самооцінку та відродити віру в себе. Буває, мимохідь вимовлене добре слово дає людині наснаги змінити життя на краще. Особливо важливо чути добрі слова на свою адресу дітям від батьків, бо саме вони є провідниками та помічниками у доросле життя.
Ось на які великі справи здатне слово. На жаль, воно також здатне робити боляче, знищувати душу людини, маніпулювати її свідомістю – усе залежить від того, хто те слово говорить та з якою метою. Тож давайте берегти у собі людину, робити добро іншим та собі, покращувати наш світ для кожного, і нехай велика сила Слова нам у тому допомагає.
Проблема, що постала в сучасному світі досить гостро – це проблема байдужості нашого суспільства. Люди перестали звертати увагу на чужий біль і чужі проблеми, люди просто живуть своїм життям і не хочуть брати на себе ініціативи та відповідальність за когось чи за щось. І така поведінка сучасного суспільства, на жаль, стає нормою і породжує коріння зла.
Людська байдужість – це страшна хвороба, якою заражена більшість населення планети. Постійна заклопотаність, велика кількість проблем, недовіра до навколишнього світу – це все робить нас байдужими. Досить часто нам простіше не звертати увагу та уникати негативних емоцій чи зайвого клопоту аби лише не задати собі нових проблем.
Важливо те, що не тільки молоді люди є такими, а й у великій своїй більшості люди більш старшого віку стали байдужими до оточуючого середовища. А що вже говорити про молодь, коли покоління, що їх виховує таке.
Мені здається, багато чого починається зі звичайного егоїзму, що заклався ще у дитячому віці. Власне «я» стає у людей понад усе на світі. Можливо, зараз час такий? Я не маю великого досвіду, щоб порівняти і зробити аналіз. Але дідусь часто говорив мені, що раніше люди були довірливіші, добріші, уважніші. Він казав, що люди допомагали один одному і не просили за це плати чи відпрацювання. А тепер багатьох так і виховують: покладайся тільки на себе, нічого для інших задарма не роби, до ншому – відбереш у себе.
Була у мене однокласниця, одна з кращих подруг у школі. Дуже приємна особа і спілкуватися з нею легко. Вона дуже добре навчалася, відмінниця з усіх предметів, і крім того, що мала хороші оцінки, вона розумілася на тому, що вчить. Але коли доходило до того, що у неї прохали про до розібратися у новій темі чи просили до детальніше щось пояснити, вона завжди відповідала, що сама не розуміє чи прямо в очі говорила, що невідмовиться від шоколадки. І цей егоїзм, цю байдужість до людей вона залишила у собі і до сьогодні.
Ось з такої «маленької» байдужості починається байдужість велика, більш серйозна, яка переростає у холодний, бездушний розрахунок у стосунках з будь-якою людиною, у бажання вбачати в усьому джерело матеріальних благ.
Нам головне зупинити цей процес у собі. Слід розуміти, що коли вам не шкода безпритульну людину, безпритульну тварину чи вам просто плювати на оточення – ви перетворюєтесь на байдужу, егоїстичну людину чи, що гірше, вже є нею.
У нашому житті дуже багато людей, які потребують нашої до турботи! Навіть просто нашої уваги. Якщо ти не будеш байдужим, життя обов’язково обернеться до тебе світлим боком. Однак хороші вчинки робляться не за розрахунком, а за покликом душі.