Давайте представим, что мы биологи-детективы! Нам показывают фотографию части клетки подозреваемого. Подозреваемой оказывается некоторая водоросль, так как на фотографии представлен срез её хлоропласта. ответьте на вопросы, чтобы узнать, кому принадлежит этот хлоропласт. 1)Рассмотрите внимательно фотографию пластиды. Сколько мембран её окружают ? 2) Эта пластида соединяется с ядром наружной мембраной ?выберите нужный вариант ответа а) да б) нет 3)Между мембранами этой пластиды имеется нуклеоморфа? а) да б) нет 4)В результате какого процесса сформировалась группа водорослей ,к которому относится этот представитель ? а) Первичный эндосимбиоз б) Вторичный эндосимбиоз 5)вспомните особенности строения пластид разных групп водорослей,рассмотренных на занятии. Кому может принадлежать эта пластида? Выбери один наиболее подходящий вариант. а) Зелёная водоросль б) Динофитовая водоросль в) Бурая водоросль г) Эвгленовая водоросль д) Криптофитовая водоросль е) Гаптофитовая водоросль ё) Глаукофитовая водоросль ответьте на эти вопросы
Відповідь:Рослинні клітини — еукаріотичні клітини, однак кількома своїми властивостями вони відрізняються від клітин інших еукаріот. До їх відмінних рис відносять:
Велика центральна вакуоль - простір, заповнений клітинним соком і обмежений мембраною — тонопластом[1][2]. Вакуоля грає ключову роль в підтримці клітинного тургору, контролює переміщення молекул з цитозолю в виділення клітини, зберігає корисні речовини і розщеплює відслужилі старі білки і органели.
Є клітинна стінка, що складається головним чином з целюлози, а також геміцелюлози, пектину і в багатьох випадках лігніну. Вона утворюється протопластом поверх клітинної мембрани. Вона відмінна від клітинної стінки грибів, що складається з хітину, і бактерій, побудованої з пептидоглікану (муреїну). Клітинна стінка має безліч функцій, від яких залежить життя рослини. До таких функцій належать: забезпечення протопласта, або живої клітини, механічним захистом; забезпечення пористого середовища для циркуляції і розподілу води, мінералів та інших дрібних поживних молекул; забезпечення жорсткими будівельними блоками, з яких можуть бути отримані стабільні структури вищого порядку, такі як листя та стебла, і забезпечення середовища регуляторних молекул, які відчувають присутність патогенних мікробів і контролюють розвиток тканин.[3]
Спеціалізовані шляхи зв'язку між клітинами — плазмодесми[4], цитоплазматичні містки: цитоплазма і ендоплазматичний ретикулум (ЕПР) сусідніх клітин повідомляються через пори в клітинних стінках[5].
Пластиди, у тому числі найважливіші — хлоропласти. Хлоропласти містять хлорофіл, зелений пігмент, який поглинає сонячне світло. Як і мітохондрії, чий геном у рослин містить 37 генів[6], пластиди мають власні геноми (пластому), що складаються з близько 100—120 унікальних генів[7]. Як передбачається, пластиди і мітохондрії виникли як прокаріотичні ендосимбіонти, які оселилися в клітині[8].
Розподіл клітин (мітоз) наземних рослин і деяких водоростей, особливо харових (Charophyta)[9].
Чоловічі статеві клітини мохів і папоротеподібних мають джгутик, схожий зі джгутиком сперматозоїдів тварин[10][11], але у насіннєвих рослин — голонасінних і квіткових — вони позбавлені джгутика[12] і називаються сперміями.
З властивих тваринній клітині органел в рослинній відсутні тільки центриолі[13].
Цитозо́ль (англ. cytosol, происходит от греч. κύτος — клетка и англ. sol от лат. solutio — раствор) — жидкое содержимое клетки. Большую часть цитозоля занимает внутриклеточная жидкость. Цитозоль разбивается на компартменты при разнообразных мембран. У эукариот цитозоль располагается под плазматической мембраной и является частью цитоплазмы, в которую, помимо цитозоля, входят митохондрии, пластиды и другие органеллы, но не содержащаяся в них жидкость и внутренние структуры. Таким образом, цитозоль представляет собой жидкий матрикс, окружающий органеллы. У прокариот большая часть химических реакций метаболизма происходит в цитозоле, и лишь небольшая их часть происходит в мембранах и периплазматическом пространстве. У эукариот, хотя многие реакции протекают в органеллах, некоторые реакции происходят в цитозоле. [источник не указан 1030 дней]
Цитозоль представляет собой концентрированный раствор разнообразных молекул, который заполняет внутреннее пространство клетки[1] Химически цитозоль представляет собой сложную смесь веществ, растворённых в жидкости. Хотя большая часть цитозоля представлена водой, его структура и свойства внутри клеток изучены недостаточно. Концентрации ионов, таких как катионы калия и натрия, различаются в цитозоле и внеклеточной жидкости. Эта разница концентраций существенна для таких процессов, как осморегуляция, передача сигнала и генерация потенциала действия в возбудимых клетках, таких как эндокринные, нервные и мышечные клетки. В цитозоле также содержится много макромолекул, которые могут изменять поведение молекул посредством эффекта скученности макромолекул (англ. Macromolecular crowding).
Хотя ранее цитозоль рассматривали как простой раствор молекул, он имеет несколько уровней организации. В их числе градиенты концентраций ионов (например, кальция), крупные ферментативные комплексы, которые взаимодействуют друг с другом и осуществляют разнообразные химические реакции, а также белковые комплексы вроде карбоксисом и протеасом, которые заключают в себе часть цитозоля.
Відповідь:Рослинні клітини — еукаріотичні клітини, однак кількома своїми властивостями вони відрізняються від клітин інших еукаріот. До їх відмінних рис відносять:
Велика центральна вакуоль - простір, заповнений клітинним соком і обмежений мембраною — тонопластом[1][2]. Вакуоля грає ключову роль в підтримці клітинного тургору, контролює переміщення молекул з цитозолю в виділення клітини, зберігає корисні речовини і розщеплює відслужилі старі білки і органели.
Є клітинна стінка, що складається головним чином з целюлози, а також геміцелюлози, пектину і в багатьох випадках лігніну. Вона утворюється протопластом поверх клітинної мембрани. Вона відмінна від клітинної стінки грибів, що складається з хітину, і бактерій, побудованої з пептидоглікану (муреїну). Клітинна стінка має безліч функцій, від яких залежить життя рослини. До таких функцій належать: забезпечення протопласта, або живої клітини, механічним захистом; забезпечення пористого середовища для циркуляції і розподілу води, мінералів та інших дрібних поживних молекул; забезпечення жорсткими будівельними блоками, з яких можуть бути отримані стабільні структури вищого порядку, такі як листя та стебла, і забезпечення середовища регуляторних молекул, які відчувають присутність патогенних мікробів і контролюють розвиток тканин.[3]
Спеціалізовані шляхи зв'язку між клітинами — плазмодесми[4], цитоплазматичні містки: цитоплазма і ендоплазматичний ретикулум (ЕПР) сусідніх клітин повідомляються через пори в клітинних стінках[5].
Пластиди, у тому числі найважливіші — хлоропласти. Хлоропласти містять хлорофіл, зелений пігмент, який поглинає сонячне світло. Як і мітохондрії, чий геном у рослин містить 37 генів[6], пластиди мають власні геноми (пластому), що складаються з близько 100—120 унікальних генів[7]. Як передбачається, пластиди і мітохондрії виникли як прокаріотичні ендосимбіонти, які оселилися в клітині[8].
Розподіл клітин (мітоз) наземних рослин і деяких водоростей, особливо харових (Charophyta)[9].
Чоловічі статеві клітини мохів і папоротеподібних мають джгутик, схожий зі джгутиком сперматозоїдів тварин[10][11], але у насіннєвих рослин — голонасінних і квіткових — вони позбавлені джгутика[12] і називаються сперміями.
З властивих тваринній клітині органел в рослинній відсутні тільки центриолі[13].
Пояснення:
Цитозоль представляет собой концентрированный раствор разнообразных молекул, который заполняет внутреннее пространство клетки[1]
Химически цитозоль представляет собой сложную смесь веществ, растворённых в жидкости. Хотя большая часть цитозоля представлена водой, его структура и свойства внутри клеток изучены недостаточно. Концентрации ионов, таких как катионы калия и натрия, различаются в цитозоле и внеклеточной жидкости. Эта разница концентраций существенна для таких процессов, как осморегуляция, передача сигнала и генерация потенциала действия в возбудимых клетках, таких как эндокринные, нервные и мышечные клетки. В цитозоле также содержится много макромолекул, которые могут изменять поведение молекул посредством эффекта скученности макромолекул (англ. Macromolecular crowding).
Хотя ранее цитозоль рассматривали как простой раствор молекул, он имеет несколько уровней организации. В их числе градиенты концентраций ионов (например, кальция), крупные ферментативные комплексы, которые взаимодействуют друг с другом и осуществляют разнообразные химические реакции, а также белковые комплексы вроде карбоксисом и протеасом, которые заключают в себе часть цитозоля.