Надземна ярусність найбільш чітко виражена в спільнотах, утворених рослинами, що відносяться до різних життєвих форм (наприклад, в лісах), де при достатньому зволоженні конкуренція між рослинами йде за режим освітленості. Виділяються наступні яруси: деревне (може бути 2 - 3 яруси), підросту (відновлення деревостану), підліску (чагарників), трав'яно-чагарничкового і мохово-лишайникового покриву. В межах ярусів часто виділяються під'яруси, або пологи, наприклад, високих дерев (більше 6 м), низьких (близько 2 м) та ін. У лісових спільнотах зустрічається і позаярусна рослинність: деревні і трав'янисті ліани, обвивають дерева (хміль та ін.) і епіфіти (лишайники), що живуть на стовбурах і гілках дерев (рис. 6).
У степових і лугових спільнотах, де більшість рослин відноситься до одних життєвих форм, де умови освітленості достатні, а конкуренція між рослинами йде за використання вологи, надземна виражена не настільки яскраво. У них зазвичай розрізняються яруси: високих (висотою більше 50 см), середніх (20 - 50 см) і низьких (висотою менше 20 см) трав і напівчагарничків, мохово-лишайникового покриву, також може виділятися і чагарниковий ярус, а в цілинних степах шар степового повсті. Підземна ярусність проявляється особливо чітко, при цьому величина підземної фітомаси у багато разів перевершує надземну (рис. 8).
Поряд з ярусністю гається неоднорідність рослинних спільнот в горизонтальному напрямку - мозаїчність, розчленованість їх на плями, що відрізняються за кількісним співвідношенням рослин різних видів, по зімкнутості, продуктивності та іншими властивостями. Вона в основному обумовлена неоднорідністю в екотопі (або місцеперебування організмів), діяльністю тварин, біологією розмноження, характером поширення насіння і средообразующим впливом рослин, а також - діяльністю людини. Прикладом мозаїчності, обумовленої неоднорідністю в екотопі, можуть бути зміна в межах рослинного співтовариства, обумовлені наявністю нано-і мікропониженій і підвищень, в т.ч. пов'язані з діяльністю тварин-землерий. На відміну від мозаїчності комплексність рослинних спільнот являє собою чергування асоціацій, неодноразово змінюють один одного в пов'язана з особливостями мікрорельєфу, з комплексністю грунтів і відмінностями процесів грунтоутворення та ін. (наприклад, чорно-полинові спільноти на коркових Солонцях і ін.)
Рис. 6. Вертикальна проекція травостою лугового степу в червні (Бобринський степ в Орловській області) (життя рослин. Т. 1., 1974. С. 111.)
Побег — надземный осевой орган растения, обладающий неограниченного роста и отрицательным геотропизмом. Побег представляет собой стебель с расположенными на нем листьями и почками.
Различают:
- вегетативные побеги — побеги, выполняющие в типичном случае функцию воздушного питания;
- генеративные побеги (в том числе и цветок) — побеги, обеспечивающие размножение.
Чаще всего побеги имеют метамерное (членистое) строение, то есть в нем хорошо выражены повторяющиеся части — метамеры. Они состоят из узлов с отходящими от них листьями и почками и расположенных под ними междоузлий . Узлом называют участок стебля, от которого отходит лист (или листья). Участок стебля между двумя соседними узлами называют междоузлиями. В зависимости от степени развития междоузлий различают:
Угол, образующийся между стеблем и листом, называют пазухой листа.
На побеге можно обнаружить почечные кольца — следы от почечных чешуй и листовой рубец — след, остающийся на стебле после опадания листа.верхушечная почка;
У цьому тексті сподіваюся є відповідь на питання
Объяснение:
Надземна ярусність найбільш чітко виражена в спільнотах, утворених рослинами, що відносяться до різних життєвих форм (наприклад, в лісах), де при достатньому зволоженні конкуренція між рослинами йде за режим освітленості. Виділяються наступні яруси: деревне (може бути 2 - 3 яруси), підросту (відновлення деревостану), підліску (чагарників), трав'яно-чагарничкового і мохово-лишайникового покриву. В межах ярусів часто виділяються під'яруси, або пологи, наприклад, високих дерев (більше 6 м), низьких (близько 2 м) та ін. У лісових спільнотах зустрічається і позаярусна рослинність: деревні і трав'янисті ліани, обвивають дерева (хміль та ін.) і епіфіти (лишайники), що живуть на стовбурах і гілках дерев (рис. 6).
У степових і лугових спільнотах, де більшість рослин відноситься до одних життєвих форм, де умови освітленості достатні, а конкуренція між рослинами йде за використання вологи, надземна виражена не настільки яскраво. У них зазвичай розрізняються яруси: високих (висотою більше 50 см), середніх (20 - 50 см) і низьких (висотою менше 20 см) трав і напівчагарничків, мохово-лишайникового покриву, також може виділятися і чагарниковий ярус, а в цілинних степах шар степового повсті. Підземна ярусність проявляється особливо чітко, при цьому величина підземної фітомаси у багато разів перевершує надземну (рис. 8).
Поряд з ярусністю гається неоднорідність рослинних спільнот в горизонтальному напрямку - мозаїчність, розчленованість їх на плями, що відрізняються за кількісним співвідношенням рослин різних видів, по зімкнутості, продуктивності та іншими властивостями. Вона в основному обумовлена неоднорідністю в екотопі (або місцеперебування організмів), діяльністю тварин, біологією розмноження, характером поширення насіння і средообразующим впливом рослин, а також - діяльністю людини. Прикладом мозаїчності, обумовленої неоднорідністю в екотопі, можуть бути зміна в межах рослинного співтовариства, обумовлені наявністю нано-і мікропониженій і підвищень, в т.ч. пов'язані з діяльністю тварин-землерий. На відміну від мозаїчності комплексність рослинних спільнот являє собою чергування асоціацій, неодноразово змінюють один одного в пов'язана з особливостями мікрорельєфу, з комплексністю грунтів і відмінностями процесів грунтоутворення та ін. (наприклад, чорно-полинові спільноти на коркових Солонцях і ін.)
Рис. 6. Вертикальна проекція травостою лугового степу в червні (Бобринський степ в Орловській області) (життя рослин. Т. 1., 1974. С. 111.)
Дерновинні злаки і осоки: 1 - типчак; 2 - ковила (або периста); 3 - запашний колосок; 4 - осока гірська. Кореневищні злаки і осоки: 5 - мітлиця Сирейщикова; 6 - костриця червона; 7 - келерія Делявіна; 8-осока Російська.
Різнотрав'я (включаючи бобові): 9 - конюшина повзуча; 10 - фіалка піщана; 11 - конюшина гірська; 12 - жовтець багатоквітковий; 13 - нив'яник звичайний; 14 - пазник крапчастий; 15 - таволга шестилепестная; 16 - фіалка собача; 17 - козелець пурпуровий; 18 - молочай стрункий; 19 - перстачу семилисточковая; 20 - астрагал датський; 21 - зопник бульбоносний; 22 - підмаренник північний; 23 - румянка червона; 24 - шавлія лучна; 25 - піщанка злаколистная. Мохи: 26-зелений мох (суцільний покрив).
Побег — надземный осевой орган растения, обладающий неограниченного роста и отрицательным геотропизмом. Побег представляет собой стебель с расположенными на нем листьями и почками.
Различают:
- вегетативные побеги — побеги, выполняющие в типичном случае функцию воздушного питания;
- генеративные побеги (в том числе и цветок) — побеги, обеспечивающие размножение.
Чаще всего побеги имеют метамерное (членистое) строение, то есть в нем хорошо выражены повторяющиеся части — метамеры. Они состоят из узлов с отходящими от них листьями и почками и расположенных под ними междоузлий . Узлом называют участок стебля, от которого отходит лист (или листья). Участок стебля между двумя соседними узлами называют междоузлиями. В зависимости от степени развития междоузлий различают:
© Укороченные побеги — побеги со слабо развитыми короткими междоузлиями, у которых узлы сильно сближены (плодушки яблони, груши, смородины). К укороченным побегам относятся и побеги, несущие близко расположенные листья, называемые розеткой (одуванчик, примула).
© Удлиненные побеги — побеги с длинными еждоузлиями (вегетативные побеги яблони, груши). Удлиненные побеги могут состоять из одного сильно вытянутого в длину междоузлия, заканчивающегося цветком или соцветием. Такой побег называют цветочной стрелкой (лук, тюльпан).
Угол, образующийся между стеблем и листом, называют пазухой листа.
На побеге можно обнаружить почечные кольца — следы от почечных чешуй и листовой рубец — след, остающийся на стебле после опадания листа.верхушечная почка;
пазушная почка;
междоузлие;
узел;
пазуха листа
лист По характеру расположения в побеги бывают:
© прямостоячие — побеги с растущим вертикально вверх стеблем (тополь, овес, подсолнечник);
© приподнимающиеся — побеги, сначала растущие в горизонтальном, а затем вертикальном направлении (лапчатка метельчатая, сабельник болотный);
© стелющиеся — растущие более или менее горизонтально (клюква, лапчатка гусиная);
© ползучие — побеги, похожие на стелющиеся, но в отличие от них укореняющиеся с придаточных корней, образующихся в узлах (земляника, живучка ползучая);
© вьющиеся — побеги обвиваться вокруг других растений или каких либо опор (вьюнок полевой, хмель);
© лазающие — побеги, имеющие при усики, присоски, крючки и т.д.) для удержания на опорах или на других растениях (горох, виноград, плющ).
стебель