Максима́льна трива́лість життя́ — згідно з класичним визначенням, максимальна можлива тривалість життя представників певної групи організмів.
Через важкість визначення, на практиці, це максимальна зареєстрована тривалість життя серед представників певної групи організмів, як більша з двох величин — найбільшого віку представника групи у момент смерті або віку найстарішого живого представника групи.
Максимальна тривалість життя часто протиставляється середній тривалості життя (або очікуваній тривалості життя при народженні, що частіше використовується для людини). Середня тривалість життя залежить від умов мешкання представників групи, сприйнятливості до хвороб, числа нещасних випадків, самогубств і вбивств, тоді як максимальна тривалість життя практично винятково визначається швидкістю старіння. Епістемологічно максимальна тривалість життя також залежить від початкового розміру вибірки[1]. Щоб запобігти цього ефекту, у дослідженнях тварин за максимальну тривалість життя зазвичай береться середня тривалість життя 10 % найбільш вікових організмів групи, що часто вважається альтернативним визначенням максимальної тривалості життя. На практиці максимальна тривалість життя незначно перевищує середню тривалість життя представників групи у найбільш захищених умовах.
Дождевой червь обладает круглым в поперечном сечении телом, насчитывающим более ста сегментов. Тело красновато – коричневой окраски, осветленное на брюшной стороне. У дождевых червей развиваются настоящие ткани. Снаружи тело покрыто эктодермой, состоящий из эпителия, который богат железами. Также у кольчатого червя имеется прогрессивно развитая мускульная система. Она состоит из кольцевых, продольных мышц. Дождевой червь может существенно изменяться в размерах, поскольку он достаточно хорошо сжимается, благодаря сокращению мышц. Пищеварительная система начинается на переднем конце тела ротовым отверстием, затем пища поступает в глотку, пищевод, весьма расширенный зоб, мускульный желудок. Далее тянется кишка, которая ферментативному перевариванию пищи и всасыванию питательных веществ обратно в организм. Задняя часть кишки весьма коротка и все переваренное выбрасывается через анальное отверстие. Его появление можно считать эволюционным ароморфозом.
Максима́льна трива́лість життя́ — згідно з класичним визначенням, максимальна можлива тривалість життя представників певної групи організмів.
Через важкість визначення, на практиці, це максимальна зареєстрована тривалість життя серед представників певної групи організмів, як більша з двох величин — найбільшого віку представника групи у момент смерті або віку найстарішого живого представника групи.
Максимальна тривалість життя часто протиставляється середній тривалості життя (або очікуваній тривалості життя при народженні, що частіше використовується для людини). Середня тривалість життя залежить від умов мешкання представників групи, сприйнятливості до хвороб, числа нещасних випадків, самогубств і вбивств, тоді як максимальна тривалість життя практично винятково визначається швидкістю старіння. Епістемологічно максимальна тривалість життя також залежить від початкового розміру вибірки[1]. Щоб запобігти цього ефекту, у дослідженнях тварин за максимальну тривалість життя зазвичай береться середня тривалість життя 10 % найбільш вікових організмів групи, що часто вважається альтернативним визначенням максимальної тривалості життя. На практиці максимальна тривалість життя незначно перевищує середню тривалість життя представників групи у найбільш захищених умовах.
Объяснение:
Дождевой червь обладает круглым в поперечном сечении телом, насчитывающим более ста сегментов. Тело красновато – коричневой окраски, осветленное на брюшной стороне. У дождевых червей развиваются настоящие ткани. Снаружи тело покрыто эктодермой, состоящий из эпителия, который богат железами. Также у кольчатого червя имеется прогрессивно развитая мускульная система. Она состоит из кольцевых, продольных мышц. Дождевой червь может существенно изменяться в размерах, поскольку он достаточно хорошо сжимается, благодаря сокращению мышц. Пищеварительная система начинается на переднем конце тела ротовым отверстием, затем пища поступает в глотку, пищевод, весьма расширенный зоб, мускульный желудок. Далее тянется кишка, которая ферментативному перевариванию пищи и всасыванию питательных веществ обратно в организм. Задняя часть кишки весьма коротка и все переваренное выбрасывается через анальное отверстие. Его появление можно считать эволюционным ароморфозом.