Какое значение имеют выделительные ткани для растений? что произошло бы, если бы они не сформировались? были бы последствия этого сравнимы с отсутствием выделительных органов у животных?
розмноження - відтворення собі подібних організмів, що забезпечує існування видів протягом багатьох тисячоріч, сприяє збільшенню чисельності особин виду, наступності життя. безстатеве, полове й вегетативне розмноження організмів.статеве розмноження являє собою біологічний процес, мета якого спрямована на стабільне збільшення кількості особин і забезпечення продовження існування самого виду. такий вид розмноження широко поширений в природі. він притаманний усім сільськогосподарським і практично всім диким тваринам. для нього необхідним є наявність двох статевих клітин самки і самця, які після злиття запліднюються. біологічне значення такого процесу як запліднення в тому, що новий організм більш пристосований до мінливих умов життя. адже після злиття статевих клітин розвивається організм з більш досконалою, подвійною спадковістю від самки і самця. взаємодія між двома гаметами призводить до врівноваження процесів обміну речовин в новому організмі, а значить, підвищується його життєздатність.
Інфекці́йні захво́рювання / хворо́би — розлади здоров'я людей, тварин, рослин у вигляді хвороби, які спричинюють збудники — віруси, різноманітні бактерії, най ші, паразитичні гриби, гельмінти, продукти їхньої життєдіяльності (екзотоксини, ендотоксини), патогенні білки — пріони, здатні передаватися від заражених організмів здоровим і схильні до масового поширення. Тому в країнах розвиненої медицини предметом людської інфектології[1] є, передусім, так звані заразні, комунікативні хвороби (англ. Communicable diseases), тобто ті, які можуть бути передані здоровим особам. Але в широкому сенсі інфекційні захворювання — це усі розлади, які спричинюють збудники, зокрема, вогнищеві ураження органів (абсцеси, гнояки, гнійний апендицит, фурункули, бактеріальна пневмонія, тощо). Їх вивчають, діагностують і лікують у складі тих медичних спеціальностей, які опікуються тими чи іншими органами чи системами.
Виділяють поняття Інфекція або заражування хворобою (від англ. Infection — проникнення в організм хвороботворних мікробів; зараження[2]) — стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент — патоген, який розмножується і може чинити хвороботворний ефект.[3] З позицій патологічної фізіології вирізняють інфекційний процес — комплекс взаємних пристосувальних реакцій у відповідь на інфекцію, на укорінення і розмноження патогену в макроорганізмі, спрямований на відновлення порушень гомеостазу та біологічної рівноваги з навколишнім середовищем. Включає взаємодію збудника, макроорганізму і навколишнього середовища. Цей стан може нічим клінічно не проявлятися через переважання компенсаторних процесів над патологічними реакціями. Тоді інфекційна хвороба — крайній ступінь виразності інфекційного процесу, коли все ж таки виникають порушення гомеостазу в результаті переважання патологічних реакцій над компенсаторними.
розмноження - відтворення собі подібних організмів, що забезпечує існування видів протягом багатьох тисячоріч, сприяє збільшенню чисельності особин виду, наступності життя. безстатеве, полове й вегетативне розмноження організмів.статеве розмноження являє собою біологічний процес, мета якого спрямована на стабільне збільшення кількості особин і забезпечення продовження існування самого виду. такий вид розмноження широко поширений в природі. він притаманний усім сільськогосподарським і практично всім диким тваринам. для нього необхідним є наявність двох статевих клітин самки і самця, які після злиття запліднюються. біологічне значення такого процесу як запліднення в тому, що новий організм більш пристосований до мінливих умов життя. адже після злиття статевих клітин розвивається організм з більш досконалою, подвійною спадковістю від самки і самця. взаємодія між двома гаметами призводить до врівноваження процесів обміну речовин в новому організмі, а значить, підвищується його життєздатність.
Інфекці́йні захво́рювання / хворо́би — розлади здоров'я людей, тварин, рослин у вигляді хвороби, які спричинюють збудники — віруси, різноманітні бактерії, най ші, паразитичні гриби, гельмінти, продукти їхньої життєдіяльності (екзотоксини, ендотоксини), патогенні білки — пріони, здатні передаватися від заражених організмів здоровим і схильні до масового поширення. Тому в країнах розвиненої медицини предметом людської інфектології[1] є, передусім, так звані заразні, комунікативні хвороби (англ. Communicable diseases), тобто ті, які можуть бути передані здоровим особам. Але в широкому сенсі інфекційні захворювання — це усі розлади, які спричинюють збудники, зокрема, вогнищеві ураження органів (абсцеси, гнояки, гнійний апендицит, фурункули, бактеріальна пневмонія, тощо). Їх вивчають, діагностують і лікують у складі тих медичних спеціальностей, які опікуються тими чи іншими органами чи системами.
Виділяють поняття Інфекція або заражування хворобою (від англ. Infection — проникнення в організм хвороботворних мікробів; зараження[2]) — стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент — патоген, який розмножується і може чинити хвороботворний ефект.[3] З позицій патологічної фізіології вирізняють інфекційний процес — комплекс взаємних пристосувальних реакцій у відповідь на інфекцію, на укорінення і розмноження патогену в макроорганізмі, спрямований на відновлення порушень гомеостазу та біологічної рівноваги з навколишнім середовищем. Включає взаємодію збудника, макроорганізму і навколишнього середовища. Цей стан може нічим клінічно не проявлятися через переважання компенсаторних процесів над патологічними реакціями. Тоді інфекційна хвороба — крайній ступінь виразності інфекційного процесу, коли все ж таки виникають порушення гомеостазу в результаті переважання патологічних реакцій над компенсаторними.
Объяснение: