Мітохондрії являють собою двомембранний органоїд еукаріотичної клітини, основне завдання якого – окислення органічних сполук, синтез молекул АТФ, з подальшим застосуванням енергії, утвореної після їх розпаду. Тобто по суті мітохондрії це енергетична база клітин, говорячи образною мовою, саме мітохондрії є свого роду станціями, які виробляють необхідну для клітин енергію.
Кількість мітохондрій в клітинах може змінюватися від декількох штук, до тисяч одиниць. І більше їх природно саме в тих клітинах, де інтенсивно йдуть процеси синтезу молекул АТФ.
Самі мітохондрії також мають різну форму і розміри, серед них зустрічаються округлі, витягнуті, спіральні і чашоподібні представники. Найчастіше їх форма округла і витягнута, з діаметром від одного мікрометра і до 10 мікрометрів довжини.
Походження мітохондрії
Ще на початку минулого ХХ століття була сформована так звана гіпотеза сімбіогенезу, згідно з якою мітохондрії походять від аеробних бактерій, що потрапили в клітину прокаріотів. Бактерії ці стали постачати клітину молекулами АТФ натомість отримуючи необхідні їм поживні речовини. І в процесі еволюції вони поступово втратили свою автономність, передавши частину своєї генетичної інформації в ядро клітини, перетворившись в клітинну органелу.
Будова мітохондрії
Мітохондрії складаються з:
двох мембран, одна з них внутрішня, інша зовнішня,
міжмембранного простору,
матриксу – внутрішнього вмісту мітохондрії,
кристу – це частина мембрани, яка виросла в матриксі,
білок синтезуючої системи: ДНК, рибосом, РНК,
інших білків і їх комплексів, серед яких велике число всіляких ферментів,
Реплікація – процес самоподвоення ДНК, який забезпечує точне копіювання генетичної інформації і передавання її з покоління в покоління. Механізм реплікації в організмів різних класів дещо відрізняється, проте основа його однакова для всіх. Основними принципами реплікації є:
• комплементарність – до нуклеогидів кожного материнського ланцюга приєднуються вільні нуклеотиди на основі А=Т, а Г=Ц;
• напівконсервативність – кожна з двох дочірніх молекул ДНК одержує один ланцюг від материнської молекули, а другий синтезується з нуклеотидів;
• антипаралельність – на ведучому ланцюзі синтез здійснюється в одному напрямку, а на відстаючому – у протилежному.
Реплікація – складний багатоетапний процес, у якому беруть участь багато ферментів, він потребує багато часу та великих енергетичних витрат клітини. Процес починається з того, що ферменти (ДНК-топоізомераза) розкручують спіральну молекулу ДНК, після чого до неї приєднуються білки, які не дають молекулі знов згорнутися.
Що таке мітохондрії і їх роль
Мітохондрії являють собою двомембранний органоїд еукаріотичної клітини, основне завдання якого – окислення органічних сполук, синтез молекул АТФ, з подальшим застосуванням енергії, утвореної після їх розпаду. Тобто по суті мітохондрії це енергетична база клітин, говорячи образною мовою, саме мітохондрії є свого роду станціями, які виробляють необхідну для клітин енергію.
Кількість мітохондрій в клітинах може змінюватися від декількох штук, до тисяч одиниць. І більше їх природно саме в тих клітинах, де інтенсивно йдуть процеси синтезу молекул АТФ.
Самі мітохондрії також мають різну форму і розміри, серед них зустрічаються округлі, витягнуті, спіральні і чашоподібні представники. Найчастіше їх форма округла і витягнута, з діаметром від одного мікрометра і до 10 мікрометрів довжини.
Походження мітохондрії
Ще на початку минулого ХХ століття була сформована так звана гіпотеза сімбіогенезу, згідно з якою мітохондрії походять від аеробних бактерій, що потрапили в клітину прокаріотів. Бактерії ці стали постачати клітину молекулами АТФ натомість отримуючи необхідні їм поживні речовини. І в процесі еволюції вони поступово втратили свою автономність, передавши частину своєї генетичної інформації в ядро клітини, перетворившись в клітинну органелу.
Будова мітохондрії
Мітохондрії складаються з:
двох мембран, одна з них внутрішня, інша зовнішня,
міжмембранного простору,
матриксу – внутрішнього вмісту мітохондрії,
кристу – це частина мембрани, яка виросла в матриксі,
білок синтезуючої системи: ДНК, рибосом, РНК,
інших білків і їх комплексів, серед яких велике число всіляких ферментів,
інших молекул.
Реплікація – процес самоподвоення ДНК, який забезпечує точне копіювання генетичної інформації і передавання її з покоління в покоління. Механізм реплікації в організмів різних класів дещо відрізняється, проте основа його однакова для всіх. Основними принципами реплікації є:
• комплементарність – до нуклеогидів кожного материнського ланцюга приєднуються вільні нуклеотиди на основі А=Т, а Г=Ц;
• напівконсервативність – кожна з двох дочірніх молекул ДНК одержує один ланцюг від материнської молекули, а другий синтезується з нуклеотидів;
• антипаралельність – на ведучому ланцюзі синтез здійснюється в одному напрямку, а на відстаючому – у протилежному.
Реплікація – складний багатоетапний процес, у якому беруть участь багато ферментів, він потребує багато часу та великих енергетичних витрат клітини. Процес починається з того, що ферменти (ДНК-топоізомераза) розкручують спіральну молекулу ДНК, після чого до неї приєднуються білки, які не дають молекулі знов згорнутися.
Объяснение: