Покрытосеменные растения, или иначе цветковые, размножаются путем двойного оплодотворения (пестики, тычинки и т. п. ) при перекрестном опылении или самоопылении. А расселяются ветром, водой, животными, человеком. Их плоды по большинству - съедобные!
2.Цветок - это орган полового размножения, поэтому главные части: тычинка - орган мужской половой системы и пестик - женской.
3.В стволах растений образуются пыльцевые зерна для оплодотворения Корнеплоедных деревьев.
4.Зародышевый мешок развивается внутри семязачатка(нуцеллуса) мегаспора. состоит из:1)яйцеклетки 2)двух клеток спутниц 3)трех клеток-антиподов 4)центральной двуядерной клетки.
5.Яйцеклетки у растений развиваются в зародышевом мешке, который находится в семязачатке, а тот в свою очередь в завязи пестика.
6.Тычинка
7.Двойное оплодотворение
Первый спермий сливается с яйцеклеткой а второй с центральной клеткой, это и есть двойное оплодотворение.
Концепція статі включає два фундаментальних явища: статевий процес (злиття гамет двох особин) та статева диференціація (поділ цієї інформації на дві частини). Статевий процес та статева диференціація є різними явищами: перше створює та збільшує різноманіття генотипів, а друге скорочує його вдвічі.
Репродуктивні переваги нестатевих форм розмноження полягають у кількості потомства, а переваги гермафродитизму – у різноманітті. Головне питання полягає у тому, щоб визначити переваги, які дає статева диференціація, тобто переваги двох окремих статей у порівнянні з гермафродитами. Оскільки статеве розмноження не пов’язане з репродуктивними перевагами, повинні існувати деякі інші.
Для еволюційного процесу статеве розмноження має декілька переваг у генетичному плані: 1. Поєднує в одному нащадку дві корисні мутації (засіб поширення сприятливих рис). 2. Об’єднує шкідливі на даний час мутації у непристосованих нащадків, які потім виключаються з популяції (видалення шкідливих генів) 3. Створює нові комбінації генів, які можуть бути більш придатними, ніж ті, що існували раніше
Стать може бути за до якого створюються нові генотипи. Оскільки статевий тип розмноження поєднує гени двох осіб, у популяції можуть легше поєднувати вигідні гени, ніж нестатеві популяції. Якщо у різностатевій популяції виникають два різні алелі у різних локусах хромосоми. Хромосома, що містить два вигідні алелі, може бути вироблена протягом деяких поколінь шляхом рекомбінації. У популяції, особини якої розмножуються нестатевим шляхом, хромосоми теж здатні поєднувати у собі ті ж самі мутації. Але на виникнення мутації безпосередньо піде набагато більше часу.
Статевим шляхом можуть розмножуватись не тільки рослини і тварини, але й гриби та протисти. Завдяки викопним еукаріотам було визначено, що статеве розмноження виникло близько 1,2 млрд. років тому у Протерозойському Еоні.[11] Ймовірно, що статева еволюція була невід’ємною частиною еволюції еукаріотів.
Покрытосеменные растения, или иначе цветковые, размножаются путем двойного оплодотворения (пестики, тычинки и т. п. ) при перекрестном опылении или самоопылении. А расселяются ветром, водой, животными, человеком. Их плоды по большинству - съедобные!
2.Цветок - это орган полового размножения, поэтому главные части: тычинка - орган мужской половой системы и пестик - женской.
3.В стволах растений образуются пыльцевые зерна для оплодотворения Корнеплоедных деревьев.
4.Зародышевый мешок развивается внутри семязачатка(нуцеллуса) мегаспора. состоит из:1)яйцеклетки 2)двух клеток спутниц 3)трех клеток-антиподов 4)центральной двуядерной клетки.
5.Яйцеклетки у растений развиваются в зародышевом мешке, который находится в семязачатке, а тот в свою очередь в завязи пестика.
6.Тычинка
7.Двойное оплодотворение
Первый спермий сливается с яйцеклеткой а второй с центральной клеткой, это и есть двойное оплодотворение.
8.опыление
9. Самоопыление, перекрестное опыление
10.Искусственное опыление
Відповідь:
Концепція статі включає два фундаментальних явища: статевий процес (злиття гамет двох особин) та статева диференціація (поділ цієї інформації на дві частини). Статевий процес та статева диференціація є різними явищами: перше створює та збільшує різноманіття генотипів, а друге скорочує його вдвічі.
Репродуктивні переваги нестатевих форм розмноження полягають у кількості потомства, а переваги гермафродитизму – у різноманітті. Головне питання полягає у тому, щоб визначити переваги, які дає статева диференціація, тобто переваги двох окремих статей у порівнянні з гермафродитами. Оскільки статеве розмноження не пов’язане з репродуктивними перевагами, повинні існувати деякі інші.
Для еволюційного процесу статеве розмноження має декілька переваг у генетичному плані: 1. Поєднує в одному нащадку дві корисні мутації (засіб поширення сприятливих рис). 2. Об’єднує шкідливі на даний час мутації у непристосованих нащадків, які потім виключаються з популяції (видалення шкідливих генів) 3. Створює нові комбінації генів, які можуть бути більш придатними, ніж ті, що існували раніше
Стать може бути за до якого створюються нові генотипи. Оскільки статевий тип розмноження поєднує гени двох осіб, у популяції можуть легше поєднувати вигідні гени, ніж нестатеві популяції. Якщо у різностатевій популяції виникають два різні алелі у різних локусах хромосоми. Хромосома, що містить два вигідні алелі, може бути вироблена протягом деяких поколінь шляхом рекомбінації. У популяції, особини якої розмножуються нестатевим шляхом, хромосоми теж здатні поєднувати у собі ті ж самі мутації. Але на виникнення мутації безпосередньо піде набагато більше часу.
Статевим шляхом можуть розмножуватись не тільки рослини і тварини, але й гриби та протисти. Завдяки викопним еукаріотам було визначено, що статеве розмноження виникло близько 1,2 млрд. років тому у Протерозойському Еоні.[11] Ймовірно, що статева еволюція була невід’ємною частиною еволюції еукаріотів.