Кров та інші біологічні рідини, такі як лімфа і тканинна рідина, складають внутрішнє середовище організму. Кров являє собою особливий вид сполучної тканини, тому що філогенетично і онтогенетично вона утворюється з сполучної тканини зародкової одиниці – мезенхіми. Кровоносна система являє собою мережу судин і порожнин серця, за якими відбувається постійна і безперервна циркуляція крові. Які функції виконує кровоносна система? Відповідаючи на це питання, можна написати цілий науковий трактат, тому як функції кровоносної системи різноманітні. Це і транспортування життєво важливих речовин і біологічно активних сполук, які забезпечують харчування і подальший розвиток всіх клітин і тканин людського організму, це і вітальна функція газообміну, це і підтримка осмотичного тиску білковими фракціями, циркулюючими в кровоносній руслі. До функції кровоносної системи людини відноситься також створення адекватної впливу зовнішніх і внутрішніх факторів імунної реакції, яка могла б захистити організм від інфекційних агентів та інших сторонніх, чужих кожного певного індивідууму елементів.
Кровоносна система не змогла б відбутися, якщо б не було постійного, безперервного протягом усього життя руху крові, іменованого кровообігом. Серце з незліченною безліччю кровоносних судин (великих артерій, венозних судин, артеріол, капілярів і венул), а також лімфатична система складають єдину судинну систему людського організму. У функції кровоносної системи входить видалення продуктів окислення та інших реакцій, що відбуваються в процесі обміну речовин, які стають дуже небезпечними і токсичними для клітинних елементів, якщо їх вчасно не елемініровать з організму. Структурні елементи крові створюють гуморальну регуляцію і забезпечують повний контроль діяльності всіх внутрішніх органів і кожної з систем.
Кров, як матеріальна субстанція кровоносної системи, складається з двох частин: рідкої, або плазми, а також сухий звести формених елементів (тромбоцитів, еритроцитів і лейкоцитів). Співвідношення цих фракцій у середньому становить 1:1,5, а у відсотках плазмі належить 40%, а форменим елементів 60% всієї крові. Плазма (рідка частина) являє собою дуже складну й неповторну біологічне середовище, 90% якої представляє вода. Інші 10% всієї плазми припадають на білки, амінокислоти, мінеральні комплекси, глюкозу, буферні системи, гормони, розчинені гази, вітаміни, ферменти і т.п.
Функції кровоносної системи із забезпечення гуморального імунітету пов’язані з плазмою крові . Касаемо формених елементів слід сказати, що у них є три абсолютно різних функції: у еритроцитів – дихальна, у лейкоцитів – захисна, у тромбоцитів – згортає.
В еритроцитах міститься важливий железосодержащий пігмент, який іменується гемоглобіном. Завдяки йому відбувається транспорт кисню з зовнішнього повітря до клітин, а з клітин вуглекислий газ виводиться в зовнішнє середовище. Лейкоцитів існує кілька форм, і в кожної з них є своя життєво важливе завдання. Саме вони створюють клітинний імунітет, при їх дефіциті розвиваються небезпечні патологічні стани, яскравим прикладом яких служить ВІЛ-інфекція. Згортає здатність і агрегационной св% D 0? Тання притаманне тільки тромбоцитам, їх недолік викликає патологічні кровотечі, як зовнішні, так і внутрішні, а надлишок може стати причиною утворення тромбів, які закупорюють просвіт судин і блокують нормальний потік крові.
Які б не були функції кровоносної системи, її роль в життєдіяльності людини незаперечна.
Тело змеи покрыто чешуйчатой кожей. Вопреки расхожему мнению (из-за возможной путаницы змей с червями) змеиная кожа сухая, а не влажная и слизистая. У большинства видов змей кожа со стороны живота особая и при для большего сцепления с поверхностью, облегчая перемещение. Веки змеи представлены прозрачными чешуйками и остаются постоянно закрытыми. Смена кожного покрова змеи называется шелушением или линькой. У змей кожа меняется одномоментно и одним слоем[4]. Несмотря на кажущуюся неоднородность, кожный покров змеи не является дискретным и слущивание верхнего слоя кожи — эпидермиса — в процессе линьки напоминает выворачивание чулка наизнанку[5].
Форма и количество чешуек на голове, спине и животе зачастую является характерным для данного вида и используется в процессе идентификации в таксономических целях. Чешуйки называют главным образом в соответствии с их расположением на теле. У более развитых («продвинутых») змей (Caenophidia) широкие полосы ряда спинных чешуек соответствуют позвонкам, что позволяет сосчитать позвонки змеи без вскрытия. Глаза змеи покрывают специальные прозрачные чешуйки (Brille) — неподвижные веки. Таким образом, их глаза фактически всегда остаются открытыми, даже во время сна. Однако они могут быть прикрыты кольцами тела. Тело удлинённое, без конечностей. Длина тела от 10 см до 7,5 м.
Кров та інші біологічні рідини, такі як лімфа і тканинна рідина, складають внутрішнє середовище організму. Кров являє собою особливий вид сполучної тканини, тому що філогенетично і онтогенетично вона утворюється з сполучної тканини зародкової одиниці – мезенхіми. Кровоносна система являє собою мережу судин і порожнин серця, за якими відбувається постійна і безперервна циркуляція крові. Які функції виконує кровоносна система? Відповідаючи на це питання, можна написати цілий науковий трактат, тому як функції кровоносної системи різноманітні. Це і транспортування життєво важливих речовин і біологічно активних сполук, які забезпечують харчування і подальший розвиток всіх клітин і тканин людського організму, це і вітальна функція газообміну, це і підтримка осмотичного тиску білковими фракціями, циркулюючими в кровоносній руслі. До функції кровоносної системи людини відноситься також створення адекватної впливу зовнішніх і внутрішніх факторів імунної реакції, яка могла б захистити організм від інфекційних агентів та інших сторонніх, чужих кожного певного індивідууму елементів.
Кровоносна система не змогла б відбутися, якщо б не було постійного, безперервного протягом усього життя руху крові, іменованого кровообігом. Серце з незліченною безліччю кровоносних судин (великих артерій, венозних судин, артеріол, капілярів і венул), а також лімфатична система складають єдину судинну систему людського організму. У функції кровоносної системи входить видалення продуктів окислення та інших реакцій, що відбуваються в процесі обміну речовин, які стають дуже небезпечними і токсичними для клітинних елементів, якщо їх вчасно не елемініровать з організму. Структурні елементи крові створюють гуморальну регуляцію і забезпечують повний контроль діяльності всіх внутрішніх органів і кожної з систем.
Кров, як матеріальна субстанція кровоносної системи, складається з двох частин: рідкої, або плазми, а також сухий звести формених елементів (тромбоцитів, еритроцитів і лейкоцитів). Співвідношення цих фракцій у середньому становить 1:1,5, а у відсотках плазмі належить 40%, а форменим елементів 60% всієї крові. Плазма (рідка частина) являє собою дуже складну й неповторну біологічне середовище, 90% якої представляє вода. Інші 10% всієї плазми припадають на білки, амінокислоти, мінеральні комплекси, глюкозу, буферні системи, гормони, розчинені гази, вітаміни, ферменти і т.п.
Функції кровоносної системи із забезпечення гуморального імунітету пов’язані з плазмою крові . Касаемо формених елементів слід сказати, що у них є три абсолютно різних функції: у еритроцитів – дихальна, у лейкоцитів – захисна, у тромбоцитів – згортає.
В еритроцитах міститься важливий железосодержащий пігмент, який іменується гемоглобіном. Завдяки йому відбувається транспорт кисню з зовнішнього повітря до клітин, а з клітин вуглекислий газ виводиться в зовнішнє середовище. Лейкоцитів існує кілька форм, і в кожної з них є своя життєво важливе завдання. Саме вони створюють клітинний імунітет, при їх дефіциті розвиваються небезпечні патологічні стани, яскравим прикладом яких служить ВІЛ-інфекція. Згортає здатність і агрегационной св% D
0? Тання притаманне тільки тромбоцитам, їх недолік викликає патологічні кровотечі, як зовнішні, так і внутрішні, а надлишок може стати причиною утворення тромбів, які закупорюють просвіт судин і блокують нормальний потік крові.
Які б не були функції кровоносної системи, її роль в життєдіяльності людини незаперечна.
Тело змеи покрыто чешуйчатой кожей. Вопреки расхожему мнению (из-за возможной путаницы змей с червями) змеиная кожа сухая, а не влажная и слизистая. У большинства видов змей кожа со стороны живота особая и при для большего сцепления с поверхностью, облегчая перемещение. Веки змеи представлены прозрачными чешуйками и остаются постоянно закрытыми. Смена кожного покрова змеи называется шелушением или линькой. У змей кожа меняется одномоментно и одним слоем[4]. Несмотря на кажущуюся неоднородность, кожный покров змеи не является дискретным и слущивание верхнего слоя кожи — эпидермиса — в процессе линьки напоминает выворачивание чулка наизнанку[5].
Форма и количество чешуек на голове, спине и животе зачастую является характерным для данного вида и используется в процессе идентификации в таксономических целях. Чешуйки называют главным образом в соответствии с их расположением на теле. У более развитых («продвинутых») змей (Caenophidia) широкие полосы ряда спинных чешуек соответствуют позвонкам, что позволяет сосчитать позвонки змеи без вскрытия. Глаза змеи покрывают специальные прозрачные чешуйки (Brille) — неподвижные веки. Таким образом, их глаза фактически всегда остаются открытыми, даже во время сна. Однако они могут быть прикрыты кольцами тела. Тело удлинённое, без конечностей. Длина тела от 10 см до 7,5 м.